Археологічні пам'ятки
булгар в Україні

Слобожанщина

Перше кутригурське поховання було відкрите біля с. Лихачівки Богодухівського уїзду Харківської губернії в 1887 р. — археологом   І. О. Зарецьким був розкопаний скіфський курган. У скіфському кургані, крім поховання, знаходилося впускне жіноче поховання у берестяному гробовищі, яке звужувалося в області голови і ніг, що змусило дослідника вважати йього своєрідним берестяним “човником”. 
В скіфському кургані, розкопаному біля с. Лихачівки, біля голови небіжчиці знаходився ліпний горщик, заповнений всередині просом. На шиї розташовувалося намисто з 30-ти бурштинових намистин. Також її прикрашали золоті калачикоподібні сережки з ребром по центру, що мають приаральське походження. Збереглися і срібні та бронзові пряжки й наконечники ремінців, зажими-розпо-ділювачі, що, можливо, належали комплекту взуття, спеціа-льно покладеного в могилу, однак, не одягнутого на ноги. Золоті сережки вказують, що похована не була бідною, однак склад поховального інвентарю доволі скромний.
Золота сережка. Булгари. Друга половина VІ ст. Музей історичних коштовностей України, КиївБіля с. Любівка (Харківська область) археологами досліджено жіноче поховання, орієнтоване головою на північ з відхиленням на схід. Поховання супроводжувалося жіночими прикрасами, що включали намисто, литі браслети з сітчастим декором на кінцях, непарні платівчасті фібули, також прикрашені сітчастим декором. Дане поховання цікаве тим, що знаходиться у слов'янському ареалі, супроводжувалося слов'янськими прикрасами, однак сам  поховальний обряд тілопокла-дення для слов'ян не притаманний. Натомість його деталі знаходять прямі аналогії у сусідів — кутригурів. В даному випадку є всі підстави вважати, що похована була булгарського походження, однак жила у слов'янській общині. Таке було можливим, наприклад, внаслідок екзогамних шлюбів. Поховання з Любівки належало представниці такої змішаної слов'яно-булгарської сім'ї.

Наддніпрянщина

Біля с. Ново-Підкряж було розкопане впускне поховання у кургані. Похований лежав випростано на спині, був орієнтований головою на північний схід. В головах розташовувався ліпний горщик, прикрашений насічками по вінчику. На ступнях знайдені бронзові пряжки від ремінців, що стягували м'які шкіряні черевики.
Біля м. Красноград (Полтавська область) був випадково знайдений набір срібних взуттєвих пряжок і деталей, що, найпевніше, походить зі зруйнованого кутригурського поховання за обрядом тілопокладення.

Таврія

Вудила. Булгари. Перша половина VІ ст. Сахарна ГолівкаБіля радгоспу "Сахарна головка" (Крим) під час будівництва було зруйновано ранньосередньовічний могильник. Серед типово кримських прикрас і знахідок привертає увагу дуже специфічний набір деталей та прикрас збруї, що включав залізні вудила з бронзовими оковками та бронзовими фігурними псаліями, а   також різноманітні бронзові бляшки, обтягнуті золотою фольгою з інкрустацією круглими скляними вставками. Даний “постгунський” стиль прикрас характерний для Північного Кавказу та Приуралля, що свідчить про його не місцеве для Криму походження. Вірогідно, збруйний набір був створений не кутригурам, а їх східними сусідами — утигурами. або й просто належав утигурам, що під час подій 528—529 рр. з'являлися у Криму.

Донеччина

У 1913 р. біля с. Білоярівка знайдено скарб з 50 золотих візантійських солідів імператора Юстиніана І, чеканених в 546—547 рр. Соліди мали специфічну рису — вони були "легкими", тобто важили менше, ніж стандартна візантійська монета такого ж номіналу. Чеканку подібних "неповноцінних" монет візантійці почали спе-ціально, з метою виплати варварам-кочовикам.
"Легкі" монети позначалися специфічною серією літер, яка виказувала інформованому візантійцю (як правило, мінялі, що обов'язково отримували державні дозволи на роботу) неповну вагу монети, візантійські ж чиновники могли за допомогою таких монет відстежувати контрабандистів та й просто недобросовісних громадян, що торгували з кочовиками за спиною у держави. 
Виплата зі скарбу біля с. Білоярівка призначалась утигурам або кутригурам, і була схованою у вигляді скарбу під час кутригуро-утигурської усобиці 551—559 рр. або ж трішки пізніше, у 560 р., коли вже утигури були, в свою чергу, розбиті новоприбулими аварами.
Знахідка соліда імператора Анастасія походить з насипу кургана, в якому, щоправда, не   виявлено власне самого ранньосередньовічного поховання. Вірогідно, солід Анастасія потрапив до рук кутригурів під час їх багаточисельних вторгнень у візантійську Фракію.