Археологічні пам'ятки
хозар в Україні

Запоріжжя

Сіролощений гончарний посуд. Алани. Кінець VII — початок VIIІ ст. (Мачухи)Біля с. Шелюги у Приазов'ї у кургані доби бронзи досліджено впускне поховання у прямокутній ямі. Похований лежав головою на північ, зліва від нього були складені рештки шкури коня, спеціально знятої при ритуалі жертвоприношення з головою та передніми кінцівками. В зубах коня знаходилися вудила, від збруї залишилися кілька срібних бляшок-прикрас. Небіжчику поклали кресало, ніж, взуття з ремінцями зі срібними деталями, а також пояс зі срібними бляшками "геральдичного" стилю. Пояс був ритуально розібраним, а ремінці взуття знаходилися не безпосередньо на ногах, а складеними поруч.

Північне Причорномор'я

Біля с. Дмитрівка (Миколаївська область) досліджене впускне у курган поховання кочовика з північною орієнтацією зі зведеними ногами. Взуття похованого було прикрашене срібними деталями "геральдичного" стилю.
У 1889 р. був вимитий комплекс предметів біля с. Ясинового. Окрім традиційних для даного типу комплексів кісток коня, у ньому знаходилася збруя — вудила та стремена, багатий золотий поясний набір,  золотий перстень з вставкою-гемою, золоті сережки з аметистами, золота прикраса — "колесико", однолезовий клинок, а також сі- ролощений гончарний глек.

Таврія

Біля с. Сивашське (Херсонська область) рокопане впускне поховання чоловіка у ямі з заплечиками. На перекритті розташовувалися рештки шкури коня (голова та кінцівки). Похований був орієнтований головою на північ. Його супроводжували рогові накладки складного лука, бойовий ніж, кресало, срібні прикраси взуття та пояса, бронзове кільце для стрільби з лука. 
Біля с. Новопокровка дослід-жено безкурганне жіноче поховання з північною орієнтацією та зі зведеними ногами (булгарська традиція). Похована мала прикраси у вигляді золотих колтів зі вставками, круглої бляшки зі вставками. Також її супроводжували за-лізне шило і ніж. 
Біля с. Ізобільне розкопано впускне чоловіче поховання, орієнтоване на північний схід. Похований мав пояс і взуття, прикрашені срібними бляш-ками "геральдичного" стилю. Також його супроводжували однолезовий меч і візантійська амфора.
Біля с. Сивашівка (Херсонська область) розкопане впускне поховання у решітчатому гробовищі, у супроводі загнуздано-  го коня з дерев'яним сідлом.   Похований, орієнтований на північно-східну частину, супроводжувався срібними прикраса-  ми пояса і взуття, мечем з       Р-подібними скобами, ножем, кресалом, роговим кочедиком, луком та стрілами у берестяному сагайдаку. На дерев'яному блюді похованому поклали "курдюк" — нижню частину хребта барана.
Біля с. Рисове розкопано могильник, де у двох курганах виявлені поховання середини VII ст. з північною орієнтацією та зведеними ногами. Одне з них здійснене у ямі з підбоєм, інше — у великій овальній ямі. Інвентар традиційно небагатий — ліпний горщик, бронзові деталі пояса, накладки складного лука.
Біля с. Віліно у кургані розкопано ритуально зруйноване поховання з орієнтацією на північ. З інвентарю збереглися накладки поясного набору "геральдичного" стилю.
У 1927 р. біля Келегейських хуторів (Херсонська область) у пісках видуло комплекс  речей у супроводі кісток коня, що були перекриті шаром вугликів. У ньому були солі-   ди імператорів Юстиніана І, Іраклія та Константа ІІ, золота гривна з візантійським хрестом, срібне сасанідське блюдо, золоті та срібні деталі пояса, сережки, персні, обкладки зброї, спорядження коня, скляний посуд.
Біля с. Портове досліджено впускне поховання у підбої з конем з орієнтацією на північно-східну частину у супроводі лука зі стрілами, однолезового меча, бойового ножа, а також спорядження коня — стремен та вудил. Його пояс прикрашали срібні деталі з золотою зерню та скляними вставками, а взуття і вузду  срібні тиснені бляшки.
У м. Судак розташовувалася кам'яна фортеця площею в    20 га, поселення поруч та кілька могильників, один з яких з похованнями у склепах, а ін-ші — у простих грунтових ямах та плитових могилах. Пам'ятка відома як місто Сугдея.
На плато Тепсень досліджений археологічний комплекс давнього міста, що включав християнські храми, житлові і господарчі об'єкти з кам'яними стінами, могильники з грунтовими, плитовими і склеповими похованнями. Можливо, дане місто відоме з джерел як “Фули”.
Біля холма Кордон-Оба (селище Курортне) розташоване невелике городище площею 1 га, на якому досліджено християнський храм хозарського часу. Поруч розташовувався грунтовий могильник з простими ямами, однак з широким використанням дерева.
Біля с. Тау-Кипчак досліджено відкрите поселення, що включає два періоди: кінця VII — початку VIII ст. та   VIII—IX ст. На ньому до-сліджені землянки та наземні кам'яні будинки, господарчі споруди. Широкий вибір посуду та знарядь робить поселення одним з еталонних. 

Слобожанщина

У 1824 р. в кургані поблизу   с. Павлівка (Луганська область) виорали комплекс, що складався зі срібного сасанідського глека, двох чаш та дерев'яного сідла.
Біля с. Лимарівка у 1872 р. (Луганська область) при оранці був виявлений комплекс, який складався зі срібної сасанідської вази, золотих бляшок, кілець, пряжок та візантійської монети Юстина І.
Біля с. Обозне (Луганська об-ласть) відкрито поховання у кургані, здіснене у берестяному гробовищі. Поховання орієнтоване на трьох, супроводжувалося кіст-ками коня — залишками ритуально знятої “шкури”, та його спорядженням (стремена, вудила), ранньогончарним горщиком,  ножем, залізним кресалом, складним луком з роговими накладками “хозарського” типу, кістяним кистенем з залізним стержнем усередині, бронзовою пряжкою пояса та срібними прикрасами сумочки-ташки, а також золотим гудзиком у роті.
Біля с. Верхній Салтів (Харківська область) досліджено комплекс археологічних пам'яток другої половини VIII — початку Х ст., що складався з городища з кам'яними стінами (розміри 160 х 160 х 135 х 40 м.), та посаду площею в 100 га, захищеного валом і ровом. Поруч досліджені кілька могильників    (площа до 100 га) за катакомбним обрядом, де відкрито вже більше 600 катакомбних поховань з різноманітним інвентарем.
Біля с. Коропові Хутори (Харківська область) досліджено городище площею 1,5 га, збудоване ще у скіфський час, посилене кам'яним панцирем і стінами у салтівський і зайняте у Х ст. сіверянським населенням роменської культури.
Біля с. Новопокровка (Харківська область) виявлені салівське поселення і могильник за обрядом кремації, на якому розкопано 20 поховань та два ритуальні комплекси обпаленого кінського спорядження, зброї та господарських знарядь.
Біля с. Червона Гірка (Харківська область) розкопано бі-ритуальний могильник, який складався з 265 поховань та 24 окремих кінських могил. Основна частина поховань здійснена за обрядом кремації з розміщенням решток в невеликі ямки або урни, інша — за обрядом тілопокладення у дерев'яних трунах, часом у супроводі кістяка коня.
Біля с. Лимарівка (Луганська область) розташоване селище площею 10 га та могильник, на якому досліджено 44 майже безінвентарні похованя у простих грунтових ямах, орі-єнтованих на трьох.
Біля с. Рогалик (Луганська область) досліджено поселення з виразними житловими, господарчими і ремісничими комплексами.
Біля с. Вовчанськ (Харківська область) розташоване городище, споруджене у скіфський час і повторно використане як городище-сховище у салтівсь-кий. Його площа 3,6 га. Поруч розміщені три неукріплені поселення салтівської культури.
Біля с. Метайлівка (Харківська область) розташований Метайлівський могильник та поселення. Наразі, на могильнику площею в 14 га досліджено вже більше 450 поховань з різноманітним інвентарем. Абсолютна більшість поховань зруйнована у давнину внаслідок ритуалу “знешкодження мерців”.
Біля с. Старий Салтів (Харківська область) розташоване городище, відкрите селище та аланський могильник VIII — початку IX ст., на якому досліджено 21 катакомбне поховання.
Біля с. Суха Гомольша (Харківська область) розташоване го- родище з валами за кам'яним  панцирем площею до 2 га, неукріплене селище та  могильник за обрядом кремації, на якому виявлено 320 поховань та 17 ритуальних комплексів речей, що включали озброєння, кінське спорядження та знаряддя праці.
Біля с. Червона Гусарівка (Харківська область) досліджено 22 поховання у простих грунтових ямах з використанням дерева, орієнтовані на захід. Характерна наявність посуду і скляних виробів кримського походження.
VIII—ІX с

Наддніпрянщина

Золоті псевдопряжки. Хозари. Друга половина VII ст. КелегеїУ 1912 р. діти знайшли біля    с. Мала Перещепина на Полтавщині скарб, який виявився найбагатшим археологічним комплексом середньовіччя (бл. 25 кг золота і 50 кг срібла). Комплекс складається з ряду груп предметів: візантійської (монети,  срібний посуд, поясні деталі, браслети, персні, скляний посуд) сасанідської (золотий та срібний посуд), тюрко-согдійської (набори золотого та срібного посуду, меч,браслети, гривна, сережки, сідло, сагайдак тощо) та речей візантійської роботи, але кочів-ницького вигляду (пояс з псевдопряжками, ритон, прикраси збруї коня). Припускається, що він належав одному з правителів кочовиків — Кубрату, кагану хозар тощо.
Початок VIIІ ст.
Біля с. Глодоси (Кіровоградська обл.) у 1961 р. розмило залишки комплексу, який включав рештки спалення людини, коня і вівці, а також спорядження коней (вудила, прикраси вузди, стремена), палаш і бойовий ніж з золотою інкрустацією у багатих золотих піхвах, наконечник списа, наконечники стріл, мотику, а також золоті сережку, 2 великі пірамідальні підвіски, 2 персні, 4 шийні ланцюжки з підвісками, деталі пояса, фрагменти сасанідського глека і кубка.
Біля с. Стара Ігрень (Дніпропетровська область) відкрито поховання, що включало кінську збрую (стремена, вудила), а також кримську амфору.

Київщина

Біля с. Журавлиха (Київська область) досліджено впускне поховання з орієнтуванням на   схід. Похований супроводжувався "шкурою" коня зі стременами і залізними пряжками. На шиї мав золотий солід Константа ІІ.

Запоріжжя

У 1930 р. біля с. Вознесенка (нині м. Запоріжжя) був розкопаний комплекс у вигляді кам'яного валу висотою до  0,85 м, розмірами 82 х 51 м. У центрі було кам'яне кільце — викладка основи юрти, а також дві жертовні ями. У одній з них знаходився комплекс предметів: спалені сідла (за стременами  не менше 30), кінська збруя    (40 за вудилами), прикраси, стріли, 3 мечі, 3 ножі, срібні статуетки лева та орла, срібне блюдо, 3 поясні набори "дружинників" і один дорогий золотий набір пояса правителя. В культурному шарі простежено залишки тризни — багато кісток коней та битий посуд канцирського (аланського) типу.
Біля м. Мелітополь досліджено курган з підквадратним ровиком, у якому знаходилися рештки тризни — розбиті кримські амфори, гончарний глек та ліпні горщики. Під насипом знаходилося поховання у Т-подібній катакомбі аланського зразку, у дромосі якої розташовувався скелет коня та залишки збруї, в т. ч. срібні прикраси сідла і вузди. Саме поховання було відсутнє — його відкрили і повністю забрали ще вдавнину, очевидно, для перепоховання.

Донеччина

Біля с. Астахово (Луганська область) відкрито курган підквадратної форми з кам'яним панцирем. Під ним рошташовувалося поховання у підбої з орієнтуванням на трьох у супроводі коня. Поховання порушене ще в давнину. Супроводжувалося срібними прикрасами пояса, луком зі стрілами, платівками панциря, ліпним горщиком та золотою індикацією (відтиском) з візан-тійського соліда Костянтина IV (681—685 рр.), яка, вірогідно, прикрашала головний убір.
Біля с. Сидорово (Донецька область) розташоване городище з земляними валами площею близько 18 га та посадом площею до 80 га, на яких досліджено ряд житлових і господарських комплексів. Поруч досліджено могильник зі 144 похованнями, більшість з яких здійснено за мусульманським обрядом.
Біля с. Маяки (Донецька область) розташований комп- лекс, що складається з городища з земляними валами (площа  18 га), двох відкритих селищ  та 3 могильників, два з яких  за обрядом тілопокладення, а один — тілоспалення.
Біля с. Ілічівка (Донецька область) розташований могильник, який дістав назву “Злив-кінський”. На ньому досліджено близько 50 поховань у простих грунтових ямах з орієнтуванням на трьох, обряд яких, як і антропологічний тип похованих, стали еталонними для визначення пам'яток булгар у салтівській культурі.
Біля с. Ново-Миколаївка (Донецька область) досліджено курган з підквадратним ровиком, у якому не було поховання. Натомість, на площі, оточеній ровиком, простежено сліди ритуальних дій. Вздовж східної сторони площадки було викладено 13 кінських черепів, там же розташовувалися обгорілі залишки дерев'яної конструкції.