Карпатсько-Ужгородська
наступальна операція

Радянські кавалеристи розмовляють з полоненими угорськими солдатами. Жовтень 1944 р. До початку операції 1-а гвард. і 18-армії, 14-й гвард. стрілецький корпус 4-го УФ (командувач — І. Петров) займали ру­біж Сянок—Сколе—Крас­ноїльськ. Перед ними діяли 1-а німецька танкова і 1-а угорська армії. Війська 4-го УФ мали при під­тримці 2-го УФ подолати Східні Карпати й оволодіти районом Мукачево, Ужгород, Чоп.Сапери червоної армії розміновують гірську дорогу в карпатах. Вересень 1944 р.
9 вересня 1-а гвард. армія з району Сянок, Залуж частиною сил завдала удару на Команьчу, іншою частиною — в напрямі Руського перевалу. У бою за висоту поблизу с. Рускі Поток Г. Шпак одержав поранення, але продовжував битися. Стри­мав­ши 6 атак, боєць знищив понад півтори сотні ворожих сол­датів та офі­церів. Долаючи впертий опір, до 14 вересня з’єднання армії про­рвались на гли­бину 15 км, а 20 вересня вступили на територію Сло­вач­чи­ни в районі Мед­зи­лаборце. Увів­ши додатково 8 ди­ві­зій, про­тивник перевів сутички у позиційну фразу.
Тим часом війська 18-ї армії, що наступали від Сколе в на­прямі Ужгородського й Ве­рець­кого перевалів, прорвали лівий фланг оборони, а бійці 17-го гвард. стрілецького корпусу успіш­но просувалися на Ясиню. До 18 жовтня з’єднання 4-го УФ захопили Румунський, Уж­го­родський, Верецький і Яб­лу­ниць­кий перевали й вийшли на південно-західні cхили Східних Карпат. Під загрозою оточення, що виникла після виходу частин 2-го УФ у район на південний захід від Ужгорода, противник по­чав відступати. В ході його пе­реслідування 26 жовтня ви­зво­лено Мукачево, 27 жовтня — Ужгород, 29 жовтня — Чоп. Ра­дянські війська закріпились на рубежі на захід від Ко­мань­чі, Снина, визволивши Закар­пат­тя й частину Сло­вач­чини від німецько-угорських окупантів.