Корсунь-Шевченківська
наступальна операція

Радянські артилеристи висувають протитанкову гармату ЗіС-3 на позицію через грязюку під час Корсунь-Шевченківської операції. 1944 р.У результаті Житомирсько-Бер­ди­чівської та Кіровоградської опе­рацій в районі Корсунь-Шев­ченківського виник великий виступ, який обороняло 9 пі­хот­них, одна танкова дивізія, моторизована бригада з підсиленням. Це не дозволяло 1 і 2-му УФ зімкнути фланги і пе­решкоджало просуванню до Південного Бугу. Підготовку до операції ускладнювали важкі бої частин 1-го УФ на уманському й вінницькому напрямах, складні метеоумови.Фельдмаршал Е. фон Манштайн вітає солдатів, що вирвались з Корсунь-Шевченківського котла. 1944 р.
24 січня наступ розпочали з’єд­нання 1-го УФ, 16 січня — 2-го УФ. Прорвавши оборону, ударні групи фронтів просувались назустріч і 28 січня зімкнули кільце оточення неподалік Зве­ни­го­родки. Перекинувши тан­кові дивізії з-під Умані й Він­ниці, німецьке командування спробувало його прорвати, але вчасні заходи щодо зміцнення зовнішнього обводу нівелювали ці зусилля, як і контракти оточених.
8 лютого німецька сторона одер­жала ультиматум радянсь­кого командування про капітуляцію, однак відхилила його. 11 лютого 8 танкових дивізій 1-ї танкової та 8-ї армій завдали до вирішального удару на зовнішньому фронті оточення, синхронізуючи його з наступальними діями зсе­редини кільця.
Після перегрупування сил розпочалась ліквідація оточеного угруповання, що завершилося 17 лютого. Значну кількість сол­датів та офіцерів вермахту було вбито, поранено і полонено. Але й радянські воїни діяли на межі можливого: 24,3 тис. з них загинули, 55,9 тис. — одержали поранення.
Помітним внеском у розвиток воєнного мистецтва стало комбіноване використання танкових ар­мій (5-ї та 6-ї) в першому еше­лоні фронту для прориву оборони противника, а також для обо­рони на зовнішньому фронті кільця.