Львівсько-Сандомирська
стратегічна наступальна операція

Радянські офіцери оглядають німецьку САУ Marder III, підбиту на підступах до Львова. 1944 р.Перед початком операції 1-й УФ мав у своєму складі 9 за­галь­новійськових, 1 танкову й 2 повітряні армії (1,1 млн. осіб, 16 тис. одиниць артилерії, 2 тис. танків і САУ, 3250 літаків проти 4-ї та 1-ї німецьких танкових та 1-ї угорсь­кої армії (900 тис. осіб, 6300 гармат і мінометів, 900 танків і штурмових гармат, 700 літаків).
Згідно з планом Ставки ВГК удари одночасно завдавались на двох векторах: з-під Тернополя на Львів у центрі й з району Луцька на Раву-Руську на правому крилі. 
Під час жорстоких боїв 13—18 липня оборону противника про­рвано на глибину 50—80 км у 200-кілометровій смузі, в райо­ні Бродів оточено й знищено 8 ди­візій, у тому числі й дивізію “Га­­ли­чина”. Одна частина групи ар­мій “Північна Україна” відступила до Вісли, друга — в Карпати.
27 липня німці залишили Ста­ніс­лав, Львів, Перемишль. Оскіль­ки після цього військам 1-го УФ довелося діяти у двох напрямах, що розходилися — сандомирському й карпатському, Ставка 30 липня створила з його лівого крила 4-й УФ (ко­мандувач — І. Петров).
29 липня — 1 серпня з’єднання 1-го УФ подолали Віслу, за­хо­пи­ли кілька плацдармів, об’єднавши їх у єдиний — Сан­до­мирський. Про­тив­ник чинив упертий спротив, зму­сивши ра­дянське командування ввести в дію 5-у гвард. армію. За­крі­пив­шись на плацдармі, з’єднання Червоної армії відбили всі контратаки. 29 серпня Ставка ВГК наказала їм перейти до оборони на рубежах Юзефув, Лагув, Дембиця, Кросно.
Під час операції було розбито 32 і знищено 8 ворожих дивізій. 65 тис. убитими й 224,3 тис. пораненими втратив 1-й УФ. При­чиною таких значних жертв стали помилкові рішення ко­ман­дування фронту під час підготовки й проведення боїв за Зборів та Львів.
Підсумком операції стало звільнення Львівської, Станіславської областей від окупантів та вихід на територію Польщі.