“Новий аграрний лад”
окупантів

Звернення Еріха Коха до селян з роз’ясненням нового аграрного ладуРеформування аграрного сектора України здійснювалося в руслі закону “Про новий аграрний лад” від 15 лютого 1942 р., що передбачав “планомірний перехід від більшовицького колективного господарства до товариськи зв’язаних або самостійних селянських господарств”. Перший етап реформи передбачав перетворення колгоспів у громадські господарства, радгоспів — у держ­госпи. Присадибні ділянки селян оголошувалась приватною власністю. На наступному етапі громадські господарства мали трансформуватись у хліборобські спілки — сільськогосподарські кооперативи. Третій етап був по­в’язаний зі створенням індивідуальних селянських господарств у формі хуторів та “відрубів”. Відтермінування приватизації землі окупанти пояснювали умовами війни, а також небажанням втрачати реальні важелі “економічного колективізму” (на­справді — колективного за­руч­ництва), що дозволяло максимально визискувати село. У таємному документіРайхсфюрер СС Г. Гіммлер презентує плани будівництва німецьких поселень на Сході. 1941 р. “пропагандистські тлумачення аграрного порядку” наголошувалося, що за новим законом селянин має право вільно виявляти економічну ініціативу, але користуватися прибутками від своєї землі змо­же тільки по завершенню війн. На 1 грудня 1942 р. в РКУ лише 10,4% громгоспів було пе­ре­творено на хліборобські спілки, а до травня 1943 р. — 12,1% з усіх 1636 громадських господарств. У 1943 р. налічувалося 3215 державних маєтків, площа кожного з яких становила 6 тис. га.
Частину маєтків передано ні­мець­ким поміщикам, вищим чинам СС, вермахту, окупаційної адміністрації. В окремих ви­пад­ках влада повертала землі ко­лишнім українським поміщикам.
Колонізація “життєвого простору” здійснювалась шляхом виселення місцевого люду і створення фермерських господарств “фольксдойче”.