Встановлення
окупаційного режиму на Буковині

Командир 8-ї піхотної дивізії ген. Г. Аврамеску ще до вступу на територію регіону 3 липня 1941 р. підписав наказ про встановлення окупаційного режиму на Бу­ко­ви­ні. Документ містив 22 пункти, в основному заборонного характеру. Згідно з цими приписами мешканці населених ­пунктів краю не мали права залишати їхні межі, приймати на нічліг сторонніх, ко­мен­тувати і розповсюджувати ін­фор­мацію про хід бойових дій, рішення військової адміністрації. За порушення наказу встановлювалися суворі покарання: наприклад, за переховування сторонніх осіб, поширення чуток і коментування урядових ухвал загрожувала смертна кара; за пропаганду “антидержавної ідеології та заклики до зміни існуючої форми прав­ління” — від 5 до 25 років каторжних робіт; за порушення комендантського часу, пересування групами більше трьох осіб, залишення своїх комун без санкцій властей — ув’язнення від 1 мі­сяця до 1 року і штраф від 1 тис. до 10 тис. леїв.Генерал І. Антонеску і король Румунії Міхай під час відвідин Східного фронту, 1941 р.
9 листопада ген. І. Антонеску оприлюднив наказ про встановлення смертної кари за порушення окупаційного режиму. Всі ма­те­ріальні цінності, кинуті на окупованій території після відступу Червоної армії, оголошувалися “дер­жавним майном”. Всю залишену відступаючими ра­дянсь­кими військами зброю та боєприпаси, інформацію про їхнє місцеперебування належало упродовж доби передати військовому командуванню.
Хто не виконував розпоряджень окупаційної влади, чинив замахи на життя румунських вояків, роз­тягував майно зі складів, ма­га­зинів тощо, а також саботажники і шпигуни підлягали страті. Захоплених на місці злочину розстрілювали відразу.