Населення

В етнічному плані населення античних держав на початковому етапі, під час заснування міст, складалося в основному з іонійських греків, а також вихідців з Аттіки, Теоса, ГераклеїОльвія. Графіті. Присвята Аполлону Дельфінію, Ієтросу, Таргелію, Лікею з перерахуванням місяців мілетсько-ольвійського календаря Понтійської. Саме вони та їхні нащадки, які мали високо розвинену національну самосвідомість, протягом усієї античної епохи становили етнічне підгрунтя населення північнопонтійських полісів. Так, наприклад, майже через сім століть після заснування Ольвії її жителі, не зважаючи на скіфський вигляд їхнього одягу, майже всі добре знали "Іліаду" Гомера, а деякі з них — і твори Платона, зберігали, хоча і не зовсім чисту, грецьку мову. Недаремно Діон Хрісостом характеризує ольвіополітів як жителів стародавнього еллінського міста.Ольвія. Храм Аполлона Лікаря(V ст. до н. е.) Реконструкція С. Д. Крижицького
Природно, серед населення античних міст Північного Причорномор'я були і вихідці з навколишніх племен, а деякі з останніх були певною мірою еллінізовані. Давньогрецька літературна традиція, починаючи від Геродота, зберегла і декілька назв таких племен, як, наприклад, мікселліни або елліноскіфи в районі Ольвії.
Водночас слід зазначити, що в сільських округах античних міст відсоток варварів був дещо більшим, аніж у містах. В основному це були скіфи, фракійці, в Азіатському Боспорі — синди та меоти. Пізніше до Північного Причорномор'я просуваються сармати, а в Північно-Західному Причорномор'ї з'являються черняхівські племена. Із часом, й особливо в перші століття нашої ери, кількість варварів у складі населення античних міст дещо зростає.
У соціальному відношенні структура населення була складною. Окрім громадян і незначної кількості рабів, існувало багато категорій як вільного, так і залежного або напівзалежного населення. Основними виробниками, очевидно, були представники залежного та напівзалежного населення. Соціальний статус не завжди відповідав майновому рівню. Були заможні вільновідпущеники і бідні вроджені громадяни. Від соціального статусу залежала можливість участі в роботі тих або інших державних структур.
Майнова диференціація населення (на відміну від соціальної) спочатку — в VI—V ст. до н. е. — була відносно невелика, хоча і тоді були бідні й багаті, як, наприклад, житель Березанського поселення Ахіллодор, який володів рабами, власністю і т. п., про що ми дізнаємося з листа на свинцевій пластинці. Проте розкопані залишки житлових будинків, поховань і знайдений там матеріал свідчать, що різниця між бідними і багатими не була такою значною, як пізніше — за часів еллінізму, коли існували такі заможні люди як, наприклад, ольвійський Протоген, що за свій рахунок міг значною мірою забезпечувати потреби цілого міста: в неврожайні роки закуповувати зерно для громадян, виділяти кошти для сплати данини царям варварських племен, будувати оборонні й інші міські споруди тощо. Про все це ми дізнаємося з декрету, виданого на честь цього громадянина.