Північне Причорномор'я
та Мітрідат VI Евпатор

У другій половині й особливо наприкінці ІІ ст. до н. е. значно посилюється тиск варварських племен, перш за все скіфів та сарматів, на античні держави Північного Причорномор'я. Це змушує останні звернутися за допомогою до царя Понтійського царства Мітрідата VI Євпатора (121–63 рр. до н. е.), який славився філеллінською політикою, знав і поважав грецькі релігійні обряди та культуру.
Близько 110 р. до н. е. цар Боспору Перісад V був змушений передати йому владу, що призвело до повстання під керівництвом Савмака. Перісада вбили, повстанці захопили Пантікапей та Феодосію. В цей же час Херсонес для боротьби з нападаючими на нього скіфами закликав на допомогу Мітрідата VI Євпатора, що послав до Криму війська на чолі з полководцем Діофантом. Останній після перемоги над скіфами під Херсонесом побував на Боспорі та згодом розбив скіфів. Поступово Мітрідат підкорив собі всі землі і народи Причорномор'я, в тому числі Тіру та Ольвію.
Про підкорення Ольвії свідчать два написи, знайдені тут. Один із них є декретом на честь уродженця Аміса, сина Філократа, кібернета (IPE, I2, 35). Другий напис часу Мітрідата VI Євпатора — мармуровий постамент із присвятою прясла оборонної стіни Матері богів, яка була зроблена в 78/77 рр. до н. е.
Мітрідат VI Євпатор у 80-х —70-х роках до н. е. істотно обмежує суверенітет підвладних йому грецьких полісів. Унаслідок жорсткої політики Мітрідата боспорці повстали проти нього в середині 80-х рр. І ст. до н. е., і автономія міст Боспору була скасована. Намісником на Боспор був призначений син Мітрідата Махар. Обмеження прав Ольвії в цей самий період підтверджується і написом на постаменті. Якщо декрет на честь амісенського кібернета був виданий від імені Ради та Hароду, то напис на постаменті — від імені представника Мітрідата і починається з імені царя. Більш того літочислення ведеться за понтійською ерою, а не за іменами ольвійських жерців-епонімів. Титул і ім'я Мітрідата на постаменті були цілеспрямовано знищені. Це дозволяє говорити про те, що ольвіополіти намагалися позбутися навіть згадки про нього.
Після поразки у третій війні з Римом (74–63 рр. до н. е.) Мітрідат знайшов притулок у Пантікапеї, але внаслідок зради свого сина Фарнака був змушений заподіяти собі смерть у 63 році до н. е.