Перший уряд
Ю. В. Тимошенко

4 лютого 2005 р. Ю. В. Ти­мошенко була обрана на посаду прем’єр-міністра за поданням Президента В. Ющен­ка, і Вер­хов­на Рада підтримала таке при­значення 373 голосами.У пер­ші місяці роботи новий уряд підвищив зарплати працівникам бюджетної сфери та пенсії. Було ліквідовано спеціальні еко­номічні зони. На українсь­ких митницях посилились за­ходи державної програми “Конт­рабанда-стоп”. У 10 разів підвищено розмір соціальної ви­плати матерям при народженні дитини (8,5 тис. грн.). Не­до­стат­ньо ефективними були регуляторні ва­желі розвитку малого, середнього бізнесу. Доволі ма­ло­прогнозованими ви­да­валися гас­ла про реприватизацію, по­вер­нення приватизованих об’єктів, що не знаходило підтримки представників великого бізнесу. Спроби над­мір­ного адміністрування при роз­в’язанні проблем зниження цін на споживчому ринку, а та­кож загострення м’яс­ної, бензинової та цукрової кризи негативно позначалися на діяльності уряду. За­гроз­ливо ви­глядало зростання цін на ро­сійсь­кий газ, невдачі у до­мов­леностях з цього питання. 8 ве­ресня 2005 р. В. Ющенко від­правив уряд Ю. Тимошенко у відставку. 

Тимошенко Юлія Во­ло­ди­ми­рів­на — державний, політичний діяч, двічі очолювала український уряд. Народилася 27 лис­топада 1960 р. у м. Дніп­ро­пет­ровсь­ку. Закінчила Дніп­ро­петровський університет за спе­ціальністю економіст-кібернетик (1984 р.), Кан­ди­дат еко­номічних наук. Розпочала трудову біографію у м. Дніп­ро­пет­ровську. У 1991 р. заснувала корпорацію “Український бен­зин”, у 1995 р. стає президентом ЄЕСУ (Єдині енергетичні системи України).

Від 1996 р. розпочала політичну кар’єру, вперше об­ра­на на­род­ним депутатом. На виборах 1998, 2000 рр. знову обиралася до парламенту, очолювала бюджетний комітет Верховної Ради. У 1997 р. стала першим за­ступником голови партії “Громада”. У 1999 р. вона очо­лила партію “Батьківщина”. У 1999—2001 рр. працювала на посаді віце-прем’єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу в Уряді В. Ющенка. У лютому—березні 2001 р. пе­ре­бувала під арештом за звинуваченнями Генпрокуратури. У 2001 р. Ю. Тимошенко ініціювала створення Форуму національного порятунку, який згодом був перейменований у БЮТ (Блок Юлії Тимошенко).

У 2002, 2006, 2007 рр. за під­сумками виборів у Верховну Раду Ю. Тимошенко та її блок формували парламентську фрак­цію. На Президентських ви­борах 2004 р. виступала за підтримку кандидатури В. Ющен­ка. 4 лютого 2005 р. була обрана на посаду прем’єр-міністра України. 

18 грудня 2007 р. Ю. Ти­мо­шен­ко була вдруге обрана пре­м’єр-міністром України. Ю. Ти­мошенко є автором понад 50 нау­кових праць, удостоєна нагороди Міжнародного Еко­но­міч­ного форуму у м. Криниця (Польща) “Людина року-2004”.

31 жовтня 2009 р. ЦВК зареєструвала Ю. Тимошенко кандидатом на пост Президента Ук­раїни. На Президентських виборах 2010 р., 17 січня у першому турі — зайняла 2 місце серед 18 кандидатів, Ю. Тимошенко здобула підтримку 45,47% (11593357) ви­борців. 7 лютого у другому турі програла вибори лідеру Пар­тії регіонів В. Яну­ко­ви­чу. 3 бе­резня 2010 р. Верховна Рада відправила уряд Ю. Ти­мо­шенко у відставку.