ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА
ГАЛЕРЕЯ МИСТЕЦТВ

     Палац Потоцьких“Самсон, що роздирає пащу лева” з експозиції музею скульптури І. Г. ПінзеляІдея заснування галереї сягає кінця ХІХ ст., коли в середовищі львівської інтелігенції розгорнувся рух за створення музею західно-європейського мистецтва. З цією метою у 1902 р. в бюджет міста було включено статтю “на закупку творів мистецтва”, а вже протягом 1903—1906 рр. на зібрані громадськістю кошти ініціативна група придбала десятки картин. Серед них — твори Вільгельма Леопольського, Фелікса Вигживальскього, Едварда Окуня, Яна Матейка, Яцека Мальчевського. Крім того, львівський магістрат придбав декілька приватних збі­рок, серед яких високим художнім рівнем відзначалась колекція подільського землевласника Івана Яковича. Привезена до Львова у лютому 1907 року, вона лягла в основу новоствореної Міської галереї. Відтоді і прийнято рахувати час її заснування — 14 лютого 1907 року. Влітку 1914 року галерея отримала власний будинок, який належав відомому вченому та колекціонеру Владиславу Лозинському (збудований у 1872—1874 роках, архітектор Ф. Покутинський). 
     Львівська галерея мистецтв сьогодні — один з найбагатших музеїв України, збірка якого налічує понад 62 тисячі творів світового та національного мистецтва від античних часів до наших днів. До найбільш вартісних належать колекції європейського мистецтва, львівської скульптури, українського портрету ХVI—XІХ ст., ікон та меблів. 
До складу галереї входять 16 більших та менших му­зейних комплексів, окремих невеликих музеїв, які працюють як окремі відділи або сектори: “Європейське мистецтво ХІV—XVІІІ ст.”, “Європейське мистецтво ХІХ—XХІ ст.”, “Каплиця Боїмів”, музей “Мистецтво давньої української книги”, музей “Русалка Дністрова”, музей найдавніших пам’яток Львова”, музей “Львівська барокова скульптура XVІІІ ст. Творчість І. Г. Пінзеля”, музей-майстерня Т. Бриж, музей модерної скульптури М. Дзиндри, музей-заповідник “Олеський замок”, музей-садиба М. Шашкевича, музей “П’ятничанська вежа”, музей Івана Виговського, музеї-заповідники “Жовківський замок”, “Золочівський замок”, “Підгорецький замок”. 
    Директором Львівської галереї мистецтв є Бори́с Григо́рович Возни́цький (16 квітня 1926 р., с. Ульбарів, Рівненська область) — український мистецтвознавець, академік Української академії мистецтв, Герой України (2005), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1990), заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa. Каплиця Боїмів
    Академіка Бориса Возницького називають “ангелом-охоронцем” українських музеїв та замків, пам’яток культури українського народу.
    Активна охоронна діяльність Возницького розпочалася у 1960-ті роки. В безбожній країні СРСР якраз тоді розпочалася нова хвиля руйнацій церков і соборів, пам’яток культури.Інтер’єри палацу Потоцьких
    Маючи в розпорядженні вантажівки, він зі співробітниками обстежував покинуті собори бароко, занедбані каплиці, покинуті цвинтарі.
В покинутому Нестерівському соборі міста Львів Возницький зняв з вікон полотна, що виявилися рештками оригіналів художника з Австріі Мар­ти­на Альтомонте доби бароко. Альтомонте приїздив в замок міста Жовква, де працював за замовленнями короля Яна Собеського. Зразки творів Альтомонте можна бачити в замку Олесько і Золочівському замку. Серед врятованих Возницьким картин — оригінали Симона Богушовича зі Львова, Андрія Стеха з міста Гданьск, вище згаданого Альтомонте. 
     В містечку Городенка Івано-Франковської області Возницький разом зі співробітниками врятували рештки дерев’яного вівтаря роботи Пінзеля. Собор і вівтар були створені на замову мецената Миколи Потоцького, найбагатшого серед меценатів України. 
На покинутому цвинтарі було розкопане поховання з надгробком дітей Понінських роботи самого Бер­те­ля Торвальдсена. Пошук і рятування видатного витвору мистецтва належить Возницькому. Про твір Торвальдсена забули навіть на батьківщині відомого скульптора. З небуття до нащадків і патріотів України повернуто надзвичайні зразки мистецтва європейського рівня. Фрагменти експозиції музею-заповідника “Олеський замок”Возницький Борис Григорович
    За неповними підрахунками Возницький і його співробітники врятували близько 36 000 витворів мистецтва, серед яких гобелени, меблі,картини, вівтарі, мармурові і дерев’яні скульптури, предмети ужиткового мистецтва тощо. Рятівну діяльність Возницького нема з чим порівняти на теренах України кінця XX століття.