Київщина, 2006 р.
Інституту історії України НАНУ — 70 років
Інститут був створений у липні 1936 р. і входить до складу науково-дослідних установ Національної академії наук України, що вивчає широкий спектр проблем вітчизняної історії.
Після 1991 р. із проголошенням незалежності України дослідження тем національної історії стало провідним напрямком роботи інституту (що знайшо й відображення у зміні назви). Інститут одержав важливі наукові результати досліджень, зокрема: проаналізовано роль і місце 
України у загальноєвропейському та світовому історичному просторі; феномен українського козацтва; вивчено генезу, еволюцію та практичну реалізацію української державної ідеї, зокрема у періоди — Київської Русі, Національної революції 1648—1676 рр., доби Української революції 1917—1921 рр. та сучасного державотворення, ін. Серед численних опублікованих видань інституту — колективні монографії: “Історія України: нове бачення” (у 2-х т.; 1995—1996 рр.); “Українська Центральна Рада” (1996—1997 рр.); “Нариси з історії дипломатії України” (2001 р.); “Україна: Утвердження незалежної держави (1991—2001 рр.)” (2001 р.); “Історія українського козацтва: Нариси у 2-х т.” (2006—2007 рр.); “Історія українського селянства: Нариси в 2-х т.” (2006 р.) та ін. Нові підходи до висвітлення вітчизняної історії відтворені у 15-томнику “Україна крізь віки” (1998—2000 рр.), колектив авторів якого був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки, 2001 р.). У січні 2007 р. з нагоди 70-річчя заснування в Інституті історії України НАНУ пройшли урочисті Загальні збори, на які були запрошені почесні гості — офіційні особи, представники урядових й наукових кіл: Президент Національної Акадамії наук України, академік НАНУ Б. Є. Патон, Голова Верховної Ради В. М. Литвин, міністр Кабінету Міністрів А. В. Толстоухов. За вагомі здобутки на ниві розвитку історичної науки в Україні Інститут був удостоєний Почесної грамоти, науковцям-історикам були вручені почесні нагороди й грамоти, відзнаки державних органів влади.
України у загальноєвропейському та світовому історичному просторі; феномен українського козацтва; вивчено генезу, еволюцію та практичну реалізацію української державної ідеї, зокрема у періоди — Київської Русі, Національної революції 1648—1676 рр., доби Української революції 1917—1921 рр. та сучасного державотворення, ін. Серед численних опублікованих видань інституту — колективні монографії: “Історія України: нове бачення” (у 2-х т.; 1995—1996 рр.); “Українська Центральна Рада” (1996—1997 рр.); “Нариси з історії дипломатії України” (2001 р.); “Україна: Утвердження незалежної держави (1991—2001 рр.)” (2001 р.); “Історія українського козацтва: Нариси у 2-х т.” (2006—2007 рр.); “Історія українського селянства: Нариси в 2-х т.” (2006 р.) та ін. Нові підходи до висвітлення вітчизняної історії відтворені у 15-томнику “Україна крізь віки” (1998—2000 рр.), колектив авторів якого був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки, 2001 р.). У січні 2007 р. з нагоди 70-річчя заснування в Інституті історії України НАНУ пройшли урочисті Загальні збори, на які були запрошені почесні гості — офіційні особи, представники урядових й наукових кіл: Президент Національної Акадамії наук України, академік НАНУ Б. Є. Патон, Голова Верховної Ради В. М. Литвин, міністр Кабінету Міністрів А. В. Толстоухов. За вагомі здобутки на ниві розвитку історичної науки в Україні Інститут був удостоєний Почесної грамоти, науковцям-історикам були вручені почесні нагороди й грамоти, відзнаки державних органів влади.