“Поет зраненого
серця...” - Василь Симоненко

Наддніпрянщина, 1995 р.

“Поет зраненого серця...”

Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в давньому козацькому селі Біївці на Лубенщині, глибоку синівську любов до якого проніс через все своє коротке життя. 
В1.jpg
Серед спогадів дитинства – багато горя, бо чорним крилом занесла його війна на важкі повоєнні роки. Далі – навчання в школі. Як згадували вчителі, хлопець виділявся з-поміж інших розумом, був найкращим учнем, багато читав і писав вірші. Вищу освіту здобував, навчаючись на факультеті журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Потім працював у редакціях газет “Молодь України”, “Черкаська правда”, “Робітнича газета”.
За двома датами, між якими пролягли його дороги, – немало добрих справ і напружена творча праця. За життя поета вийшла друком лише одна його збірка – “Тиша і грім” (1962). Друга – “Земне тяжіння” по­ба­чила світ лише у вересні 1964 р. Непростий шлях долали наступні книжки письменника – збірка новел “Вино з троянд” (1965), “Поезії” (1966), “Лебеді материнства” (1981).В.jpg
Перші поезії В. Симоненка, надруковані в газетах і журналах, засвідчили, що в літературу прийшов поет незвичайного хисту й високої громадської свідомості. Це підтвердила збірка “Тиша і грім”, від якої дихнуло свіжістю, щирістю, філософською розважливістю і молодим завзяттям.
Поет, прозаїк, журналіст, борець за права людини. Вже у двадцять вісім років зумів вагомо заявити про себе в літературі, відбутися як письменник, привернути увагу своїм новаторським розумінням сутності людини, дійсності, творчості.
В. Симоненко звертався до різних жанрів та форм. Він – автор громадської й патріотичної лірики, гумористичних і сатиричних творів, прозових творів, казок для дітей, щоденникових записів. Варто сказати про притаманну йому мову метафор, високу експресію ви­сло­ву, органічне поєднання па­фо­су любові та гніву, і, наголосимо, правду, нещадну правду слова, образу, вірша.
Подією в житті Симоненка стало обговорення його поезії на творчому вечорі в республіканському будинку літераторів 
8 грудня 1963 р. М. Рильський високо оцінив творчість молодого поета. 14 грудня 1963 р. Василя Симоненка не стало.