Київщина, 1995 р.
Смерть Патріарха
14 липня 1995 р. помер Патріарх Київський і всієї Русі-України Володимир (в миру Василь Романюк). 
Святіший Синод УПЦ-КП сповістив, що поховання мало відбутися у Києві у вівторок, 18 липня, а літургія — у Володимирському соборі. Але місце поховання остаточно визначене не було. Представники УПЦ-КП намагалися отримати дозвіл на поховання у Святій Софії. Проте, враховуючи статус Софійського заповідника як пам’ятки світової культури ЮНЕСКО, влада запропонувала для поховання місце на Байковому кладовищі. 18 липня, об 11 год. тисячі людей прийшли, щоб попрощатися з Патріархом. 
Крім киян, прибуло багато народу з інших областей України, особливо західних. Закінчилася літургія у Володимирському соборі, а люди не знали, куди нестимуть труну. Коли було прийняте остаточне рішення йти до Святої Софії — невідомо. Долаючи міліцейські кордони, процесія прямувала до Св. Софії. Державні діячі, що брали участь у похороні, сподівалися добитися дозволу від уряду поховати Патріарха на території собору. На Софійському майдані перед зачиненими ворітьми заповідника процесія даремно чекала 4 години. Оскільки наближалися сутінки, було вирішено хоронити тіло Патріарха під стінами Софії. Патріарха врешті-решт було поховано під стіною біля дзвіниці Софійського заповідника.
Святіший Синод УПЦ-КП сповістив, що поховання мало відбутися у Києві у вівторок, 18 липня, а літургія — у Володимирському соборі. Але місце поховання остаточно визначене не було. Представники УПЦ-КП намагалися отримати дозвіл на поховання у Святій Софії. Проте, враховуючи статус Софійського заповідника як пам’ятки світової культури ЮНЕСКО, влада запропонувала для поховання місце на Байковому кладовищі. 18 липня, об 11 год. тисячі людей прийшли, щоб попрощатися з Патріархом. Крім киян, прибуло багато народу з інших областей України, особливо західних. Закінчилася літургія у Володимирському соборі, а люди не знали, куди нестимуть труну. Коли було прийняте остаточне рішення йти до Святої Софії — невідомо. Долаючи міліцейські кордони, процесія прямувала до Св. Софії. Державні діячі, що брали участь у похороні, сподівалися добитися дозволу від уряду поховати Патріарха на території собору. На Софійському майдані перед зачиненими ворітьми заповідника процесія даремно чекала 4 години. Оскільки наближалися сутінки, було вирішено хоронити тіло Патріарха під стінами Софії. Патріарха врешті-решт було поховано під стіною біля дзвіниці Софійського заповідника.