Київщина, 1998 р.
Відбудова Михайлівького Золотоверхого Собору у Києві
Собор є центральним храмом Михайлівського Золотоверхого монастиря — одного з найдавніших у Києві. Заснований у 1108—1113 рр. онуком Ярослава Мудрого, князем Святополком ІІ Ізяславовичем. Вважають, що це — перша цервка на Русі з позолоченими куполами (звідки походить і назва). 
Собор є молодшим тільки за Св. Софію та лавру. Збудований з каміння і цегли-плінфи технікою “мішаної кладки”, а його стіни прикрашали мозаїки і фрески. Комплекс Михайлівського Золотоверхого монастиря включає дзвіницю та собор. Був усипальницею кількох київських князів (Святополка, його дружини Варвари, ін). Під час монгольської навали, під час наступних війн зазнав відчутних втрат. Після відбудов та розширень протягом XVI—ХVІІ ст. став одним з найбільших монастирів, був резиденцією Київської митрополії (1620 р.), тут діяла друкарня. Є унікальною пам’яткою стилю українського бароко. У 1937 р. був підірваний у зв’язку з проектом створення на його місці урядового центру. Монастир стояв у руїнах до 1991 р., наступного року Михайлівській площі повернули її назву. УПЦ (КП) розпочала збір коштів для відтворення собору. У 1995 р. Президент Л. Д. Кучма підписав Указ про відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря. Собор був відновлений у архітектурних формах XVIII ст. (за документами проф. І. В. Моргілевського). Відновлення собору тривало кілька років — у 1997—2000 рр., над відтворенням собору трудилися найкращі архітектори, конструктори, інженери та будівельники України. Першою постала дзвіниця Михайлівського монастиря у 1998 р. Бані Михайлівського собору засяяли золотом. Собор було відкрито на День Києва 1998 р., за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир.
Також були присутні Президент України Л. Кучма, прем’єр-міністр В. Пустовойтенко та мер Києва О. Омельченко. Навесні 2000 р. відкрито для богослужіння та відвідування центральну частину собору. У 2001—2004 рр. фрагменти фресок, що зберігалися в Ермітажі, були передані Україні. У соборі проходить служба Української православної церкви (УПЦ КП), діє монастир. У 2008 р. відзначалося 900-річчя Михайлівського Собору і 1020-річчя Хрещення Русі.
Собор є молодшим тільки за Св. Софію та лавру. Збудований з каміння і цегли-плінфи технікою “мішаної кладки”, а його стіни прикрашали мозаїки і фрески. Комплекс Михайлівського Золотоверхого монастиря включає дзвіницю та собор. Був усипальницею кількох київських князів (Святополка, його дружини Варвари, ін). Під час монгольської навали, під час наступних війн зазнав відчутних втрат. Після відбудов та розширень протягом XVI—ХVІІ ст. став одним з найбільших монастирів, був резиденцією Київської митрополії (1620 р.), тут діяла друкарня. Є унікальною пам’яткою стилю українського бароко. У 1937 р. був підірваний у зв’язку з проектом створення на його місці урядового центру. Монастир стояв у руїнах до 1991 р., наступного року Михайлівській площі повернули її назву. УПЦ (КП) розпочала збір коштів для відтворення собору. У 1995 р. Президент Л. Д. Кучма підписав Указ про відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря. Собор був відновлений у архітектурних формах XVIII ст. (за документами проф. І. В. Моргілевського). Відновлення собору тривало кілька років — у 1997—2000 рр., над відтворенням собору трудилися найкращі архітектори, конструктори, інженери та будівельники України. Першою постала дзвіниця Михайлівського монастиря у 1998 р. Бані Михайлівського собору засяяли золотом. Собор було відкрито на День Києва 1998 р., за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир. Також були присутні Президент України Л. Кучма, прем’єр-міністр В. Пустовойтенко та мер Києва О. Омельченко. Навесні 2000 р. відкрито для богослужіння та відвідування центральну частину собору. У 2001—2004 рр. фрагменти фресок, що зберігалися в Ермітажі, були передані Україні. У соборі проходить служба Української православної церкви (УПЦ КП), діє монастир. У 2008 р. відзначалося 900-річчя Михайлівського Собору і 1020-річчя Хрещення Русі.