Висновки. Аванси та
сподівання від народження нової вітчизни

Аванси і сподівання від народження нової вітчизни

Костел святих Петра і Павла в ЛюблініПоганий мир, як відомо, завше кращий за «найкращу» війну. Люблінська ж унія 1569 року була не просто гарним миром, вдалим політичним компромісом, призваним уберегти його учасників від негативних наслідків важкої війни з потужним східним сусідом. Люблінські домовленості були чи не зразковим прикладом того, як можна знаходити обопільно вигідний варіант розв’язання політичного конфлікту з мінімальними збитками і втратами. А до того ж, унійний акт 1569 року був по-справжньому далекоглядним і перспективним міждержавним договором, який не лише вирішував важливу нагальну проблему, а й містив у собі неабиякий потенціал для розвитку.
Яким чином цього було досягнуто? Насамперед, вочевидь, завдяки уникненню грубого тиску однієї сторони на іншу. Так, польська еліта завдала досить болючого удару по амбіціям литовських партнерів, відірвавши від Великого князівства українські землі. Проте зроблено було це доволі елегантно — забезпечивши належне ідеологічне підґрунтя, а, що саме головне, продемонструвавши місцевій українській еліті переваги життя в Короні (передовсім соціальній та воєнно-мобілізаційній сферах).
По-друге, домігшись все-таки від литовців створення спільних владних інституцій, зокрема спільного вищого законодавчого органу — сейму, коронні переговорники не стали наполягати на об’єднанні виконавчої влади, створенні єдиного правового чи фінансового поля. Усі це залишалось в недоторканості, а для перехідної доби від Середньовіччя до Нового часу це значило немало.
По-третє, неможливо назвати хоч би якесь нововведення, ініційоване у процесі люблінського діалогу, яке б брутально ламало існуючі порядки — хіба що знову можна пригадати факт передачі українських земель до Корони, але цей крок зачіпав більше гонор литовської еліти, аніж реальні її соціальні права і привілеї, чи хоч би якимось чином негативно впливав на її матеріальні статки.Зображення Любліна початку ХVIІІ ст. на іконі з костелу отців домініканців у Любліні
Проте, як відомо, диявол непорозумінь часто-густо криється в деталях загалом майже бездоганної конструкції. Не стала винятком з цього правила й люблінська історія. Як виявилось уже згодом, чи не найнебезпечніша міна уповільненої дії під будівлю спільної Речі Посполитої закладалась тоді, коли було проігноровано можливість допущення в якості повноправного суб’єкта політичної взаємодії третього члена — «руську» еліту Волині, Київщини, Поділля, Галичини.
Інший вузол глибоких суперечностей зав’язувався розширенням прав шляхти та, відповідно, відсторонення від когорти вибраних «недостойних» претендентів. В число останніх, на біду Речі Посполитої, потрапили не лише «хлопи-гречкосії», а й чимало по-справжньому лицарських людей — бояр, замкових слуг тощо. Дарма, що вони не мали підтвердження на письмі свого лицарського статусу. На їх захист говорили самі за себе як власні відчайдушні звитяги, так й слава і доблесть їхніх предків. А образа гонору таких сміливців була справою небезпечною. Що й криваво-переконливо довели наступні козацькі війни.
Проте, це тема наступної історії. Тепер же, влітку 1569 року, по втихомиренню небачених раніше політичних пристрастей, на мапі Центрально-Східної Європи постала величезна і надзвичайно потужна держава, що відразу ж гучно заявила про свої особливі претензії на розподіл місць під Сонцем. І, що було досить важливо, нова держава відразу почала розвиватись як одна Пам’ятний знак на честь Люблінської унії у Люблініз найпередовіших тогочасних європейських держав — за повновладдям свого політичного народу, звільненого від насильств з боку монарха, за продуманістю механізму функціонування законодавчої та виконавчої влади, короля та сейму, загалом влади та підданих. Навіть питання міжконфесійних взаємин, що згодом вбивчо струсоне державу, у люблінські часи було вирішено найтолерантніше в цілій Європі.
Для України Люблінська унія вперше принесла соборність її земель. Переважна їхня більшість, за винятком Буковини і Закарпаття, що на той час входили до складу Молдавського та Трансільванського князівств, а також Чернігово-Сіверщини, що потрапила під владу російських царів, поєднались в одній державі. Причому, об’єднана потуга Великого князівства та Корони вестимуть боротьбу за прилучення до Речі Посполитої й цієї відірваної решти, й у випадку з Чернігово-Сіверщиною через якихось півстоліття таки досягнуть позитивного результату.
Утім, як виявиться згодом, і такий безумовно позитивний процес як консолідація переважної більшості етнічно українських земель в одній державі матиме і свій зворотній бік. Міграційні процеси з обезземеленого Заходу, з Галичини і Західного Поділля, на Київщину та Брацлавщину породять на Подніпров’ї череду майнових конфліктів, а ті, у свою чергу, стануть ще одним приводом для майбутніх запеклих козацьких війн, які врешті-решт і покладуть початок кінця самої Речі Посполитої.

 

Використана література

  1. Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII ст.). Львів, 2002.
    2. Войтович Я. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ-XVІ ст. Львів, 1996.
    3. Дворниченко А. Русские земли Великого княжества Литовского (до начала XVІ в.): очерки истории общины, сословий, государственности.
    С.-Петербург, 1993.
    4. Дейвіс Н. Європа: Історія / Переклав П. Таращук. Київ, 2000.
    5. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. Львів, 2002.
    6. Ісаєвич Я. Українське книговидання. Витоки. Розвиток. Проблеми. Львів, 2002.
    7. Історія українського козацтва. Нариси у двох томах / Під ред. В. А. Смолія. — Т. 1. Київ, 2006.
    8. Історія української культури. Т. 2. Київ, 2001.
    9. Капраль М. Національні громади Львова (соціально-правові взаємини). Львів, 2003.
    10. Козацькі Січі (Нариси з історії українського козацтва XVІ-ХІХ ст.) /Ред. В. А. Смолій. К Київ; Запоріжжя, 1998.
    11. Крикун М. Г. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XVXVІІІ ст.: кордони воєводств у світлі джерел. Київ, 1992.
    12. Крикун М. Г. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XVXVІІІ ст.: кордони воєводств у світлі джерел. Київ, 1992.
    13. Кромм М. Меж Русью и Литвой: западнорусские земли в системе русско-литовских отношений конца XV — первой половины XVІ века. Москва, 1995.
    14. Лепявко С. Козацькі війни кінця XVІ ст. в Україні. Чернігів, 1996.
    15. Лепявко С. Українське козацтво у міжнародних відносинах (15611591). Чернігів, 1999.
    16. Мицько І. З. Острозька словяно-греко-латинська академія (1576 -1636). Київ, 1990.
    17. Русина О. В. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. Київ, 1998.
    18. Русина О. В. Україна під татарами та Литвою. Київ, 1999.
    19. Савельева И. М., Полетаев А. В. История и время. В поисках утраченного. Москва, 1997.
    20. Сагановіч Г. Нарыс гистории Беларусі ад старажытнасцы до канца XVIII стагоддзя. Мінск, 2001.
    21. Сас П. М. Політична культура українського суспільства (кінець ХVІ — перша половина ХVІІ ст.). Київ, 1998.
    22. Смирнов В. Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века. С.-Петербург, 1887.
    23. Темні віки, XІV — перша половина XV ст. Київ, 1993.
    24. Україна: хронологія розвитку. Т. 3. Від Батиєвої навали до Люблінської унії. Київ, 2008.
    25. Україна: хронологія розвитку. Т. 4. На порозі Нового часу. Від Люблінської унії до кінця XVІІІ ст. Київ, 2009.
    26. Центральна Україна за доби класичного середньовіччя: Студії з історії XІV ст. / Ред. Ф. М. Шабульдо. Київ, 2003.
    27. Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. К., 1984.
    28. Шабульдо Ф. М. Проблема Синьоводської битви та можливий спосіб її вирішення. Київ, 1998.
    29. Щербак В. О. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV — середина XVІІ ст. Київ, 2000.
    30. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. Вид. 2-е, перероблене і розширене. Київ, 2005.
    31. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця ХIV до середини XVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна). Київ, 1993.
    32. Bardach J., Lesnodorski B., Piltrzak M. Historia ustroju i prawa polskiego / Wyd. trzecie poprawione. Warszawa, 1996.
    33. Davies N. Boóe igrysko. Historia Polski - T». E. Tabakowska. T. 12. Krakow, 19891991.
    34. Grzybowski S. Sarmatyzm. Warszawa, 1996.
    35. Kaminski A.
    -S. Historia Reczypospolitej wielu narodow. 15051795. Lublin, 2000.
    36. Kempa T. Dzieje rodu Ostrogskich. Torun, 2002.
    37. Kempa T. Konstanty Wasyl Ostrogski (ok. 1524/15251608), wojewoda kijowski i marszalek ziemi wolynskiej. Torun, 1997.
    38. Litwin H. Naplyv szlachty polskiej na Ukraine 15691648. Warszawa, 2000.
    39. Plaza S. Wielkie bezkrolewia. Warszawa, 1993.
    40. Rzeczpospolita szlachecka (15861795). Warszawa-Wroclaw, 2003.
    41. W
    ojcik Z. Polska stuóba dyplomatyczna XVIXVIII wieku. Warszawa, 1966.

 

Ілюстрації

 

  1. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. Львів, 2002.
    2. Ісаєвич Я. Українське книговидання. Витоки. Розвиток. Проблеми. Львів, 2002.
    3. Україна: хронологія розвитку. Т. 3. Від Батиєвої навали до Люблінської унії. Київ, 2008.
    4. Україна: хронологія розвитку. Т. 4. На порозі Нового часу. Від Люблінської унії до кінця XVІІІ ст. Київ, 2009.
    5. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. Вид. 2е, перероблене і розширене. Київ, 2005.
    6. Разин Е. А. История военного искусства VIXVI вв. Москва, 1999.
    7. Віхи історії. Київ, 2003.
    8. Історія Львова. — Т. 1. Львів, 2006.
    9. Памятники литературы Древней Руси. ХIV — середина ХУ века. Москва, 1981.
    10. Гошко Т. Нариси з історії магдебурзького права в Україні. Львів, 2002.
    11. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України. Київ, 1992.
    12. Герберштейн С. Записки о Московии. Москва, 1988.
    13. Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кінець ХV — перша половина ХVIІ. Київ, 2004.
    14. Торгівля на Україні. ХIV — середина ХVIІ ст.: Волинь і Наддніпрянщина. Київ, 1990.
    15. Привілеї міста Львова (ХIV-ХVIІІ). Львів, 1998.
    16. Історія Львова. Т. 1. Львів, 2006.
    17. Київська старовина. 2001. № 2.
    18. Україна — козацька держава. — К., 2001
    19. Війни і мир, або «Українці-поляки: брати/вороги, сусіди…». Київ, 2004.
    20. Сокирко О. Лицарі другого сорту Київ, 2007
    21. Слава українського козацтва. Мельбурн-Київ, 1999
    22. Album Costumes Turcs. Warszawa, 2006
    23. Diariusz Sejmu 1669 roku. Krakow, 2004.
    24. Islamic Treasures of Istanbul. Istanbul, 2001.
    25. Grzybowski S. Sarmatyzm. Warszawa, 1996.
    26. Klejnot Lublina: Kaplica Trojcy Swietej (
    буклет).
    27. Rzeczpospolita szlachecka (15861795). Warszawa-Wroc
    law, 2003.
    28. Plaza S. Wielkie bezkrolewia. Warszawa, 1993.
    29. Wielka historia Polski. t. 3. Baczkowski K. Dzieje Polski poznosredniowiecznej (13701506). Krakow, 1999.
    30. www.infanata.org/society/history/1146096373
    -strana-belarus-illjirovannaja.html
    31.
    http://de.wikipedia.org
    32. http://polska.pl/spec/wystawa2004/galeria
    33. http://pl.wikipedia.org
    34, http://www.bank.gov.ua
    35. http//www.en.wikipedia.org
    36. http.://www.polska.pl/spec/wystawa2004/galleria
    37. http://www.vostlit.info
    38. http//www.pinakoteka.zascianek.pl
    39. http//www.vokrugsveta.com
    40. http//klymenko.data-tec.net

 

Зміст

 

Часи великих перемін                                                                           3

Глава 1.         Різні пагони одного давньоруського стовбура                 7

     Україна-Русь Галицька і Подільська                                                   7

     Україна-Русь Закарпатська                                                                  15

     Україна-Русь Буковинська                                                                  17

     Україна-Русь «Литовська»                                                                  19

     Україна-Русь «Московська»                                                                22

     Південна і Степова Україна                                                                   25

Глава 2.         Народження Речі Посполитої та входження до неї українських земель                                                                            29

     Екзекуційний рух та становлення шляхетської демократії                29

     Батько шляхетського «золотого віку»                                                  35

     Земські реформи у Великому князівстві Литовсько-Руському 1560-х років                                                                                                              40

     Московське «збирання земель» та Лівонська війна                           43

     Бурхливі пристрасті сеймових баталій у Любліні                              46

     «Бо ж ми є народом так поштивим, що жодному народові на світі не поступимось…»               55

Глава 3.         Нова держава, нові порядки, нові символи                           63

     Територія і владні символи нової держави                63

     «Король Речі Посполитої то король королів…»                67

     Виконавча влада           70

     Вища законодавча влада Речі Посполитої                 71

     Місцеве шляхетське самоврядування                74

     «Шляхтич без уряду — як пес без хвоста»                78

     Судочинство Речі Посполитої — на папері та в житті                 81

     Метрика Руська          85

     Збройні сили держави          86

Глава 4.         Нове панство нової держави               95

     Магнати, шляхта, бояри                  95

     Фільварки, магнатські ключі й ординації          100

     Шляхетські герби                 106

     Сарматська ідеологія шляхти                 108

     Український варіант сарматизму             111

Глава 5.         Початки козацької ери в українській та європейській історії             115

     Спільноти, породжені війною                  116

     Предтечі козацтва                  117

     Перші згадки про козаків-мусульман та козаків-християн           120

     Внутрішнє переродження козацтва у XVІ ст.           121

     Сусід і головний опонент козацтва — Кримський ханат             127

     «Нехай отець і матуся мою пригоду козацьку знають, статки-маєтки збувають…»                                                                                              130

     Османська Порта                   134

     «Січ — мати, Великий Луг — батько, отам треба й умирати»              138

Глава 6.         Князі Острозькі — некороновані королі України                  147

     Перші відомі князі Острозькі                   147

     Великий гетьман Костянтин Іванович Острозький             150

     Некоронований король Русі князь Костянтин Василь                 157

     Острозький духовний та культурно-освітній центр            165

     Острозька Біблія          170

     «Чорна княгиня» з роду Острозьких              173

Глава 7.         Зміцнення шляхетської демократії у роки Великого безкоролів’я             177  

     Українські землі під владою короля-француза           177

     Генрикові артикули та pacta conventa              182

     Друге безкоролів’я Речі Посполитої               183

     «Не глиняний і не мальований», а справжній король                  188

     Козацька реформа Баторія             192

Аванси і сподівання від народження нової вітчизни                  195

Використана література                   198

Ілюстрації              199

 

Науково-популярне видання

 

 

 

Горобець Віктор Миколайович

 

 

УКРАЇНА: ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ

ТА НАРОДЖЕННЯ НОВОЇ ВІТЧИЗНИ

 

 

 

 

 

 

 

Директор ТОВ «КВІЦ» В. В. Воробей

Відповідальний за випуск Є. В. Письмак

Комп’ютерна верстка Я. П. Максимчук

Дизайн обкладинки Є. М. Фортуненко

 

Відповідальний редактор О. О. Григор’єва

Науковий редактор Л. Ю. Нескромнюк

Відповідальний кур’єр О. А. Похилевич

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формат 60´84/8. Ум.-друк. арк. 23,72. Тираж 1250 пр. Зам. № 828.

 

Видавництво ТОВ «Кріон»

04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграду, 6, тел.: 581-04-68 (69)

Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 3324 від 27.11.2008.

E-mail: krion.kiev@mail.ru

www.history-ua.org

 

ТОВ «Комп’ютерно-видавничий, інформаційний центр» (КВІЦ)

04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19-21, тел.: 417-21-72, 417-53-70

Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 461 від 23.05.2001.