Історія Хмельницького
1547-1569 роки


Події

Сигизму́нд II А́вгуст ( 1 июля или 1 августа 1520 — 7 июля 1572) — великий князь литовский с 18 октября 1529 года, король польский с 20 февраля 1530.
♦    26 березня 1547 р. польський король Сигізмунд II Август пожиттєво віддав Плоскирів у володіння кам'янецькому старості Матвію Влодеку. Він приділяв значну увагу зміцненню існуючих та побудові нових фортифікацій у підвладних йому землях. Плоскирів був визначений ним як важливий стратегічний пункт. Вдале географічне розташування Плоскирова мало неабияке значення для його подальшого розвитку і зведенню у ньому замкових укріплень, які у ті часи виступали першоосновою для виживання населення під час нападів татар. 
 
♦   Коли М.Влодек почав будувати у Плоскирові дерев’яний замок - не відомо, але першу згадку про його існування зустрічаємо в люстрації Кам’янецького староства 1565 року. Наявність замкових укріплень сприяло перетворенню Плоскирова у 60-80-х pp. XVI ст. на міське поселення.

♦    У 1566 році стараннями Матвія Влодека Плоскирову було надане магдебурзьке право. З документів наступних років можна зробити висновок, що Плоскирів отримав неповне магдебурзьке право — він одночасно мав ратушне управління та залишався під владою старости.      Міський статус сприяв розвитку торгівлі та ремесел, зумовив формування міських станів населення. У тарифі Подільського воєводства 1578 р. зазначено що в Плоскирові був один православний священик, декілька десятків ремісників, купців та представників інших станів. Того ж 1578 р. король Стефан Баторій надав Плоскирову привілей на проведення щорічних ярмарок на Новий Рік, Св. Віта та Різдво, а також щотижневих торгів по вівторках

♦   У 60–80 роки XVI століття поселення починає зростати: 1565 року у Плоскирові було вже 19 плугів землі, а у 1569 — 22,5. Вважається, що приблизно у цей час в Плоскирові, на острові посеред великого озера-ставу, яке поділяло поселення на дві частини, було споруджено невеличкий дерев’яний замок. 1578 року Плоскирів мав 22 плуги землі.

♦    У 1569 році Станіслав Влодек отримав Плоскирів у спадок від батька Матвія Влодека – кам’янецького старости. 

Станіслав Влодек гербу Правдич (помер 1614) — польський шляхтич, військовий та державний діяч Речі Посполитої.
Син Мацея Влодека (військовий та державний діяч, староста генеральний подільський) та його дружини Катажини — доньки сєрадзького воєводи Станіслава Ласького.
Посади: каштелян львівський (згаданий 1593 року, в 1612 році на посаді — Данилович Іван), белзький воєвода, староста галицький, коломийський.
За спогадами Шимона Окольського, під час татарського нападу на Галицький замок, який не був достатньо укріпленим, побачив святу Катажину, яка сказала йому, що замок перебував під її опікою (напад було відбито, нападників розпорошено, їх вожак був вбитий). За це на знак вдячності фундував каплицю в замку в її честь. Брав участь у весіллі короля Сігізмунда ІІ Августа (зокрема, участь у гонитві зі списами) у 1553 р. За даними польських біографів-хроністів (до Каспера Несецького), перебував в гостях у Миколая Даниловича. У святий день був закликаний на полювання, під час якого з’явився величезний лис. Перетворившись на чудовисько, лис збив вершника з коня, забив києм на смерть Миколая Даниловича, який вирвався далеко вперед під час переслідування. Після цього лис перетворився на Актеона, піймав С. Влодека в сіті; люди, не впізнавши його, сильно потовкли.
Допомагав Яну Єжи Радзивіллу на початку (у січні) 1614 р. під час феодальних «розбірок» з Зофією Ґольською за допомогою підкупу коменданта замку в Бучачі здобути його під приводом примусового викoнання вироку суду, за яким Ян Єжи Радзивілл отримав право інтромісії на Бучач — власністю Зофії Ґольської.

♦   Син Матвія Станіслав продовжив справу батька по розбудові міста та у 1578 році отримав від короля Стефана Баторія привілей на проведення у Плоскирові трьох щорічних ярмарок та щотижневих торгів. В тарифі Подільського воєводства 1578 року місто значилось серед найбільших подільських населених пунктів: за Плоскировим числилося 22 плуга (плуг – тодішня одиниця виміру землі, що дорівнює середній площі, обробленій за день плугом), в місті був один православний священик, декілька десятків ремісників, купців та представників інших станів.

♦   У 1583 році число плугів зросло до 24,5; цікаво, що поборовий реєстр згаданого року вказує на існування у Плоскирові, крім селян, також і інших соціальних верств та прошарків населення, які сплачували відповідні податки. На рубежі XVI — XVII століть поселення отримало статус містечка та право організовувати щорічно два ярмарка, а щотижня — торги. У 1594 році посол імператора Рудольфа Еріх Лясота, який повертався із Січі, залишив у своєму щоденнику невеличкий опис Плоскирова, згадуючи про гарне озеро та місцевий замок у ньому.

Плоскирів.jpg


Об'єкти



♦  Крім господарської діяльності, Станіслав Влодек опікувався укріпленням міста, що й підтверджує приїзд у 1589 році фортифікатора Бернардо Морандо. Італієць на вимогу С.Влодека та при сприянні канцлера Яна Замойського повністю перебудував Плоскирівський замок та запроектував систему міських фортифікацій.

♦     Про людність Плоскирова тих часів можна дізнатись лише з податкових реєстрів, з яких стає очевидним, що упродовж 50-х - 60-х рр. XVI ст. насалення зростало. Так, згідно із свідченнями податкових документів 1542 р. із села було взято податок від 8 плугів, а у 1565 р. від 19 плугів [10, с. 421], а у поборовому реєстрі Подільського воєводства 1569 р.- від 22,5 плугів |23; 8.228]. Прийнято вважати, що одиниця цієї податкової площі дорівнювала 21,36 га, а підрахунок чисельності населення для 1 плуга складав н середньому 12 осіб. Таким чином, населення Плоскирова у 1542 р. було близько 100 селян, а у 1569 р. майже до 300. 

МапаПлоскирів.jpg


Особистості 


♦    Бернардо Морандо (бл. 1540 Падуя або Венеція — 1600 або 1601) —  архітектор, урбаніст, фортифікатор доби Ренесансу. Італієць за походженням. Про можливу діяльність Морандо на батьківщині нічого не відомо. Не відомо також де здобував освіту. Приблизно від 1569 кілька років працював у Варшаві. Після того, як у 1572 році
Бернардо Морандо (бл. 1540 Падуя або Венеція – 1600 або 1601) – польський архітектор, урбаніст, фортифікатор доби Ренесансу. Італієць за походженням Дж. Б. ді Квадро полишив роботи при варшавському Королівському замку, Морандо продовжив будівництво, залучивши до цього італійських майстрів. Винаймав після Квадро міську цегельню. 1573 року з невідомих причин виїхав у подорож до Франції. 1575 року повернувся до Варшави і виконав нез'ясовані роботи при колегіаті св. Івана Хрестителя, продовживши роботи розпочаті мулярем А. Вісконті. Побував у Львові, де 1 червня 1578 року уклав угоду з Яном Замойським. Близько 22 років (до самої смерті) працював над реалізацією задумів Замойського. Найвідомішою працею Морандо було розпланування Замостя та його фортифікацій на нових ренесансних засадах — перший в історії Польщі випадок комплексного проектування і будівництва цілого міста. Збудував у Замості колегіату (1587–1598, нині кафедральний собор), дві брами — Любельську (до 1588) і Львівську (1599), арсенал, низку кам'яниць на Ринковій площі. 1589 року на запрошення ради міста знову перебував у Львові для виконання проекту фортифікацій міста. Реалізовано лише шанці під Високим замком (не збереглись). Це перший в історії Львова випадок, коли достеменно відомо ім'я проектанта-фортифікатора. Під час перебування у Львові відлучався до Проскурова (ймовірно для консультацій з побудови замку, котрий до нашого часу не зберігся), побував також у Кам'янці. Морандо приписують проектування фортифікацій Шаргорода.