Картина художника-
баталіста Артура Орленова " Хрещення України-
Русі" ( "Україна славетна") Частина 2.

Картина художника- баталіста Артура Орленова " Хрещення України- Русі" ( " Україна славетна"

Картина  видатного художника баталіста Артура Орльонова " Хрещення України - Русі" (" Україна славетна") показує всю велич української історії, багатство її культури, досягнення відчизнянної науки. Поруч з величними історичними постаттями ми можемо побачити композиторів, письменників, поетів, дослідників зі світовими іменами.
♦ Так поруч з Анною Ярославною по праву займає своє визначне місце король Данило I Романович (давньорус. Данило Романовичъ ( народився в 1201 році – помер 1264 року) — руський князь , правитель Галицько-Волинського князівства. Князь волинський (1211–1264), галицький (1211–1264), київський (1240), перший король Русі (з січня 1253 року  по грудень  1254 року). Син князя Романа II Великого та (як припускають)Данило Галицький приймає послів 
візантійської принцеси, доньки імператора Ісаака ІІ Ангела — Єфросинії-Анни. Належить до старшої на Русі гілки роду Мономаховичів. Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком. З перемінним успіхом чинив впертий опір монгольскій експансії, одночасно нейтралізуючи мілітарні спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління були побудовані міста Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлений Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму. Час його князювання був добою найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона зробилася найбільшою державою в Європі, стала праобразом першої української національної держави.
Зліва від короля Данили розташувалася ціла низка видатних українських діячив культури- письменник І.Котляревський, композитори С.Прокоф'єв і М.Лисенкою

Іван Котляревський (1769 – 1838). Біографія
♦ Іван Петрович Котляревський (народився  9 вересня 1769 року  у Полтаві — помер  10 листопада 1838 року у Полтаві) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798 рік) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.
 Творчість Котляревського має основоположне значення в іс­торії становлення нової української літературної мови. В умо­вах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мов­лення народу, започаткували новий етап фор­мування літературної мови.
♦  “Будеш, батьку,панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!” ♦
 Так пророкував Тарас Шевченко невмирущість імені основоположника нової української літератури Івана Котляревського. Творчість письменника також високо оцінили декабристи, О.Герцен, М.Гоголь, Я.Купала, А.Чехов, Л.Толстой, К.Ціолковський, К.Тімірязєв, С.Ковалевська та багато інших видатних митців і вчених світу.

♦ Сергій Сергійович Прокоф'єв (народився 23 квітня 1891 року, в маєтку Сонцівка Бахмуцького повіту Катеринославської губернії (нині це село Красне Красноармійського району Донецької області в Україні)— помер 5 березня 1953 року у  Москві) —
Прокоф'єв Сергій Сергійович
 радянський український  композитор. Відомий як композитор-новатор, автор сміливих музичних експериментів, нових виразних засобів тощо. Автор опер: «Любов до трьох апельсинів» (1921, за п’єсою К. Гоцці), «Вогненний янгол» (1927, за п’єсою В. Брюсова), «Гравець» (1929, за повістю Ф. Достоєвського), «Семен Котко» (1940, за повістю В. Катаєва); «Війна і мир» (1942, за романом Л. Толстого), «Заручини в монастирі» (1946, за комедією Р. Шерідана), «Повість про справжню людину» (1948, за повістю Б. Полєвого), балетів: «Блазень» (1921), «Сталевий скік» (1927), «Ромео і Джульєтта» (1938), «Попелюшка» (1945), «Кам’яна квітка» (1951), кантат: «Олександр Невський» (1939), «Зимове вогнище» (1949), «На варті миру» (1950), музичних казок для дітей «Гидке каченя» (1914), «Петрик і вовк» (1936); його наробком стали 7 симфоній, 5 концертів для фортепіано, 2 концертів для скрипки, численних сонат, п’єс, етюдів для фортепіано , а також музики до кінофільмів. 
В честь композитора названо Донецький міжнародний аеропорт.  До 100-річчя з дня народження: в рідному селі Сергія Прокоф'єва Красному відкрито музей присвячений його життю і творчості; Концертному залу Донецької філармонії присвоєно ім'я композитора. На фасаді філармонії встановлено меморіальну дошку. Ім'я Прокоф'єва носять академічний симфонічний оркестр Донецькой обласної філармонії і Донецька державна музична академія. 

♦ Микола Віталійович Лисенко (народився 22 березня 1842 року в  с. Гриньки  Кременчуцького повіту Полтавської губернії — помер 6 листопада 1912 року у  Києві ) — український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач 
Микола Лисенко, 1869 рік пісенного фольклору, громадський діяч. До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», котрі зокрема виконував хор К. Стеценка під час Свята Злуки, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Т. Шевченка.
Його талант відзначали багато видатних постатей української історії, так за висловлюванням М. Грушевського «…він безсмертний. Він був вищим творцем краси, володарем чистих насолод мелодій»
 Іменем Миколи Лисенка названі провідні мистецькі установи України, такі як Львівська національна музична академія (1903), Харківський академічний оперний театр (1944), Колонний зал Національної філармонії (1962), Київська спеціалізована музична школа (1944), Полтавське державне музичне училище.
 29 грудня 1965 року поруч з Національною оперою України на Театральній площі було відкрито пам'ятник М. В. Лисенко.  Українським музикантам щорічно присуджується Премія імені Миколи Лисенка. Періодично в Києві проводиться Міжнародний музичний конкурс імені М. Лисенка.

Джерело: видавництво " Кріон" Загальнонаціональний проект " Україна: історія великого народу"