Історія Харкова. 1900
- 1901 рр.

1900 РІК


ПОДІЇ

♦   29 січня (11 лютого) 1900 року була створена революційна українська партія (РУП) — перша партія Наддніпрянської України, на так званій «Раді чотирьох» (Дмитро Антонович, Боніфарій Камінський, Левко Мацієвич і Михайло Русов). Активними членами партії були також Юрій Коллард, Олександр Коваленко, Дмитро Познанський та інші.  Постання РУП було природнім процесом, коли інтелігенція переходила від культурницької діяльності (зокрема, народництва) до політичної. олітичним маніфестом РУП була написана за її проханням промова М.Міхновським і видана у Львові брошура "Самостійна Україна"

   У 1902 році в зв’язку з гострими партійними протиріччями частина РУПівців на чолі з Миколою Міхновським (в складі РУП офіційно ніколи не був) утворили Українську народну партію(УНП). У 1903 році відокремилася група на чолі з Б.Ярошевським з наступним утворенням УСП (Українська соціалістична партія). У грудні 1904 році на ІІ з’їзді РУП утворилася Українська соціал-демократична спілка (Спілка) під керівництвом М.Меленевського і О.Скорописа-Йолтуховського. В грудні 1905 році група на чолі з Миколою Поршем, Володимиром Винниченком і Симоном Петлюрою проголосила необхідність об’єднання національної ідеї з марксизмом і перетворила РУП на Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП).

   Політичним маніфестом РУП була написана за її проханням промова М.Міхновським і видана у Львові брошура «Самостійна Україна». У ній проголошено гасло «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ» і, як найближчу мету, поставлено вимогу «повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії». Згодом керівники РУП виступили з критикою брошури М.Міхновського, визнали її проголошення помилковим і в проекті програми, що був складений того ж року, ухвалили «основні принципи, конечні цілі й тактику міжнародної соціал-демократії», тобто настанови т.зв. Ерфуртської програми. У практичній діяльності гасло самостійності України замінено вимогою національно-територіальної автономії України в межах Російської імперії.

    Головним друкованим органом партії була газета «Гасло» (виходила з 1902), іншими — газета «Селянин» (1903–1905), «Добра новина» (1904), «Праця» (1904–1905).

♦    1 травня 1900 року відбулася знаменита харківська маївка, коли понад 10 тисяч протестуючих робітників і студентів вийшли на вулиці міста.Памятник.jpg
Харківська маївка 1900, перше масове політичний виступ робітників у Росії. 22 і 29 квітня на робочих сходках було прийнято рішення не виходити 1 травня на роботу і влаштувати вуличну демонстрацію. Міська соціал-демократична організація видала листівку. 1 травня в Харкові страйкувало 10–11 тис. чол. На Вашенковской леваді демонстранти (до 5 тис. чол.) Підняли червоний прапор. У відповідь на що почалися арешти близько 3 тис. робітників, присутніх біля в’язниці, зажадали звільнення заарештованих. 2 травня робочі вручили адміністрації підприємств і властям економічні вимоги. Страйки і мітинги на окремих підприємствах продовжувалися ще кілька днів. В. І. Ленін оцінив значення цієї події, як виступи, що знаменували політичне пробудження пролетаріату (див. Повні збори соч., 5 вид., Т. 4, с. 364).



1901 РІК


ПОДІЇ

♦ 19 лютого 1901 року у Харкові відбулася демонстрація протесту студентів и робочих, яка закінчилася розправою над ії учасниками.


ОБ'ЄКТИ

♦  Благовіщенський кафедральний собор у Харкові — православна святиня й унікальна пам’ятка архітектури початку XX століття. Це один із Благовіщенський собор у Харкові найкрасивіших і монументальних храмів Харківщини. Він вражає своїми розмірами та оригінальним зовнішнім виглядом, який добре запам’ятовується. Завдяки чергуванню кладки з червоної цегли і білої штукатурки будівля собору виглядає смугастою (з подібною «смугастої» обробкою з червоного і білого цегли в Москві, на Ходинському полі є Храм-пам’ятник російської скорботи на честь Ватопедської ікони Божої Матері).

   Харківський Благовіщенський собор виконаний у російсько-візантійському стилі. Являє собою п’ятиглавий храм. Центральний портал у храм обрамлений масивної аркою з чотирма колонами і декорований ліпниною. Окрасою кафедрального собору в Харкові є біломармуровий іконостас, створений московським майстром Василем Орловим. Над розписом храму, включаючи іконний живопис, працювали талановиті художники з Петербурга (Андрій Данилевський), Москви (Михайло Михайлов) та Харкова (І. Святенко). В оформленні стін основні теми й образи майстра запозичили з Володимирського собору в Києві і частково з храму Христа Спасителя в Москві.

   Благовіщенський кафедральний собор у Харкові приваблює паломників з усієї України. Тут зберігаються чудотворні мощі святителя Афанасія Сидячого, святого Мелетія і священномученика Олександра.

   Загальна місткість храму близько 5000 парафіян. Судіть самі: його довжина становить 71 метр, висота до основи хреста центрального купола — 59 метрів, висота Благовіщенської дзвіниці — близько 80 метрів. Щоб звести таку грандіозну споруду, знадобилося цілих 13 років — з 1888 року по 1901 рік. Його спроектував видатний російський архітектор Михайло Іванович Ловцов (автор капітальної реконструкції Спасо-Преображенського собору в Сумах).

   Харківському кафедральному собору передувало три Благовіщенських храми. Історія першої церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці сягає корінням до часу заснування самого міста Харкова. Її датують приблизно 1655 роком. Вона була дерев’яною і згоріла під час сильної пожежі 1738 року. На її місці звели іншу церкву, теж дерев’яну, в точній відповідності з попередньою. Цей храм проіснував 51 рік. Влітку 1789 року в Харкові було освячене місце під новий кам’яний Благовіщенський собор, який був зведений протягом 5 років. У вересні 1794 року православна обитель вже прийняла перших парафіян. У порівнянні з попередніми церквами вона відрізнялася більшою місткістю, багатством інтер’єру та екстер’єру. Харківський Благовіщенський собор був трьохпрестольний: головний престол освячений на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, два інших приділа — на честь святих великомучеників Варвари та Іоана Воїна. У 30-ті роки XIX століття через збільшення кількості парафіян довелося розширювати придільні храми. Але це була лише тимчасова міра. Кількість парафіян із кожним роком збільшувалася за рахунок постійного зростання міського населення. Було прийнято рішення про будівництво нової православної святині. Освячення місця під закладку храму в ім’я Благовіщення Пресвятої Богородиці відбулося 2 жовтня 1888 року. Новий храм будувався на громадські пожертви, переважно, купців. Поки він зводився, продовжувала діяти стара Благовіщенська церква. Її знесли вже по завершенню будівельних робіт у новому соборі.

   У післяреволюційні роки радянською владою неодноразово робилися спроби закрити храм. На захист християнської святині виступали різні православні організації. Взимку 1930 року Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці в Харкові все ж закрили, а на його території розмістили конюшню і склад нафтопродуктів. Богослужіння в храмі відновилися тільки з 1943 року. Через три роки Благовіщенський собор у Харкові отримав статус кафедрального. У наступні роки храм тричі страждав від бід: двічі його випробовувала на міцність природа — під час сильної бурі (влітку 1974 і 1996 рр.) був пошкоджений хрест на дзвіниці, а в 1997 році сталася пожежа, яка повністю знищила купол дзвіниці з хрестом.

   Благовіщенський собор у числі семи чудес Харкова і одна з головних визначних пам’яток міста. У 2009 році, до 355-річчя міста та до 210-річчя Харківської єпархії, на площі Архітекторів на радість харків’ян і туристів була встановлена міні-копія храму вагою в три тонни. Матеріалом послужив цілісний шматок білого мармуру і бронза, з якої виконані хрести на куполах. (Джерело: http://ua.dorogovkaz.com/stati_blagoveschenskij_sobor_v_kharkove.php

ОСОБИСТОСТІ

♦ 16 квітня 1901 року Микола Павлович Акімов - радянський режисер і художник. Народний артист РРФСР (1945), народний артист СРСР (1960).Акимов  Як театральний художник-сценограф вперше виступив до Харківського театру для дітей (1922), оформивши постановку п’єси О. Білецького (літературний псевдонім — Р. Побідимський) «Подвиги Геркулеса» Режисерську діяльність почав у Москві («Гамлет» Шекспіра в театрі ім. Є. Вахтангова, 1932). З 1935 працює (з перервою 1949- 55) художнім керівником Ленінградського театру комедії. Серед найкращих постановок Акімова: «Дванадцята ніч» Шекспіра, «Тіні» Салтикова-Щедріна, «Справа» Сухово-Кобиліна, «Ревізор» Гоголя.  На його честь названо астероїд 4521 Акімов.