1410 р.

"Велика війна" і   Грюнвальдська битва

Вітовт. Фрагмент картини Яна Матейка "Грюнвальдська битва"Серед масштабних історичних подій, у яких за часів середньовіччя довелося взяти участь мешканцям українських земель, включених до складу Польської й Литовської держав, була й боротьба з рицарями-хрестоносцями.  На зламі ХІV—ХV ст. Тевтонський Орден перебував у критичній ситуації, оскільки із наверненням Литви у католицтво втрачався сенс його існування як знаряддя християнізації тамтешніх "поган". Тож "місіонери" всіляко намагалися переконати Західну Європу, що прийняття християнства литовцями було формальним актом і, по суті, вони залишились язичниками. За аргумент їм правив і той факт, що неофіти охоче вдавалися до допомоги татар; цей союз, за твердженням ідеологів Ордену, загрожував усьому християнському світові.

Самі хрестоносці з початку ХV ст. активно християнізували Жемайтію (Жмудь), передану їм Вітовтом за Салинського угодою 1398 р. У 1404 р. при укладенні Рацензького миру з Орденом цю угоду підтвердив Ягайло. Самі ж жмудини всіляко опиралися німецькій експансії на їхні землі; цей протест вилився у масштабні повстання 1400, 1401, 1409 рр. Перше було придушене за участі Вітовта, що не завадило мешканцям Жемайтії наступного року оголосити його своїм володарем. Паралельно жмудини листовно зверталися до західноєвропейських государів зі скаргами на жорстокість хрестоносців, а в 1412 р. навіть подали протест послові германського імператора Сигізмунда, котрий контактував із Вітовтом, вимагаючи, щоб ні він, ні Ягайло не передавали будь-кому їхню землю. Торунська хоругва, здобута під Грюнвальдом

Ці настрої засвідчували, що подальше мирне співіснування з Орденом на умовах збереження статус-кво неможливе. Ідея війни з хрестоносцями набувала дедалі більшої популярності в суспільстві — особливо на тлі підступного захоплення Орденом тільки-но викупленої в нього за Рацензьким миром прикордонної Добжинської землі.

Так звана "Велика війна" проти Ордену розпочалась у 1410 р. Її центральною подією стала битва між Грюнвальдом і Танненбергом, яка відбулась 15 липня. У складі Вітовтового війська були київська, кременецька, стародубська хоругви. Узяв у ній участь князь Федір Острозький та три подільські хоругви. Особливо ж уславилася на полі бою смоленська хоругва, котра у вирішальний момент витримала натиск ворога й цим урятувала ситуацію. Битва закінчилася поразкою Ордену. Загинув великий магістр Ульріх фон Юнгінген, а разом із ним — цвіт німецького рицарства. Бойова міць Ордену була підірвана і вже ніколи не відновилась.

Фрагмент картини Яна Матейка "Грюнвальдська битва".   Праворуч — великий магістр Ульріх фон ЮнгінгенПо битві звитяжні польсько-литовські війська здійснили похід до столиці Ордену. Облога Мальборка затягнулася, і Ягайло мусив відступити, водночас втративши й усі зайняті раніше замки. За Торунським миром 
1411 р. він лише повернув Польщі Добжинську землю. За Вітовтом було визнано довічне право на Жемайтію, котра остаточно ввійшла до складу Великого князівства Литовського у 1423 р. Невдовзі союзники отримали важливу моральну перемогу над Орденом, переконавши учасників Констанцького собору (1414—1418 рр.), що татарська політика Вітовта узгоджується з настановами християнської церкви. Відтак, хрестоносці втратили надію на зовнішню підтримку своїх антилитовських акцій.