1418 р.

Українські майстри  працюють у Любліні 

Інтер'єр каплиці св. Трійці Розписи замкової каплиці      св. Трійці у Любліні були виконані у 1418 р. на замовлення короля Владислава-Ягайла групою талановитих українських художників під проводом майстра Андрія. Як слушно нотує Л. Міляєва, "це була відповідальна й почесна робота, яку можна було доручити лише досвідченому й відомому майстрові. Фрески майже повністю збереглися, і з них ми можемо судити про вершини малярської майстерності того часу. В них, як у фокусі, зібрані воєдино творчі прагнення художників, відбито їх світогляд. Різноманітність стилістичних прийомів, які спостерігаються в манері письма та в системі образного мислення виконавців, свідчать про те, що авторами розписів були щонайменше десять майстрів. 

Невеличка каплиця призначалася для інтимної молитви й мала відвертати віруючих від мирської суєти. Всі розписи пройняті намаганням наблизити Христа до людини, яка їх споглядає. І тому основою їх стають "страсті", страждання Христа. Вони розміщуються в олтарі, в головній частині храму, підкоряючи собі всі фрескові зображення й визначаючи їх емоціональне забарвлення. 

Створений майстром Андрієм образ Христа істотно відрізня-ється від суворого стародавнього лику, що пильно вдивлявся в глядача. Христос у Андрія відчуває й мислить, він сповнений внутрішньої осяйності та доброти. Пензель майстра здатен передати найтонші нюанси почуттів. 
Автори фресок користувалися великим арсеналом художніх засобів, поєднуючи в розписах традиційне з новаторським. Кожна композиція в каплиці вирішується в залежності від сюжету, його ідеї та місця на стіні. Слід мати на увазі, що у готичній кам'яній споруді майстри не могли розподіляти розписи у тому порядку, який був звичним для давньоруського храму. В готичному люнеті розміщено "Моління про чашу". Для цієї сцени характерні узагальненість форми, параболічність ліній, які ніби окутують всі другорядні елементи в зображенні, та зрівноважений спокійний ритм. В ній все завмерло, ніби притихло в зосередженій нерухомості. Побутові деталі, як-от огорожа, біля котрої сидять апостоли, не порушують цільності, не знижують піднесеного звучання фрески. Люблінський замок. Зліва — каплиця св. Трійці

Для більшості зображень характерна наявність у них життєвих рис, значна доза конкретності, яка так відрізняє розписи каплиці від решти сучасних їй пам'яток. Тут і портрети короля Ягайла та єпископів, різноликі й дуже характерні, і вояки, і музики зі своїми інструментами. Якщо за відомою картиною Паоло Веронезе "Брак в Кані Галілейській" музикознавці дістають уявлення про склад оркестру XVII ст., то фрески люблінської каплиці можуть дати історикам музики вірогідні відомості про музичні інструменти початку XV ст. Ці зображення знаходяться в сусідстві з традиційними, написаними в дусі київської спадщини ХІІ ст. ликами апостолів, із цілком канонічними композиціями. Ансамбль люблінських фресок позбавлений тієї монументально-декоративної сили, яка притаманна пам'яткам домонгольської доби. Фрески існують і вражають не тільки всі разом, але й кожна сама по собі. Об'єднані спільним колоритом, що відзначається благородною гармонією світлих теплих тонів на блакитному тлі, розписи каплиці мають велику силу емоційного впливу. 

Король Владислав-Ягайло як донатор. Деталь фрески у каплиці св. ТрійціЗ усіх пам'яток тогочасного монументального живопису саме в люблінських фресках найповніше зберігся весь цикл розписів. Вони дозволяють судити про іконографію, дають яскраве уявлення про шляхи розвитку живопису, з них також можна зробити висновок, що майстри ХV століття не тільки не загубили навичок і традицій мистецтва Київської Русі, але здобули нове розуміння завдань і цілей мистецтва, що знайшло вияв у їхніх новаторських пошуках. У люблінських розписах більше життєвих рис, побутових подробиць, вони глибше, з більшим драматизмом відображають життя, незважаючи на те, що їх сюжетами є священна історія. Досконала майстерність виконання дає підставу вважати люблінський живопис значним етапом у розвитку українського мистецтва".