Галичина, 1439 р.

Львівські купці на   теренах Волощини 

Ікона "Юрій Змієборець" із с. Звижень Жвавий рух українських купців через волоські князівства засвідчує комплекс торговельних привілеїв їхніх володарів. За спостереженнями О. Сидоренко, "найстарший з них, хрисовул воєводи Мірчі Старого (близько 1390 р.), адресовано львівським купцям і міщанам, а також купцям "з держави Вітовта", тобто Великого князівства Литовського. Купцям гарантувалася вільна торгівля без обмежень щодо шляхів торгівлі й складу товарів, крім права передкупу для воєводи: товари, які не купить сам воєвода, купці могли продавати до самого Браїлова у Трансіль-ванії. Важливим стимулом для торгівлі було звільнення купців від регіональних торговельних і проїзних зборів, окрім ринку у столичному місті Торговиці. 

Положення хрисовула 1390 р. були в основному підтверджені тим же воєводою Мірчею хрисовулом 1409 р., адресованим насамперед львівським купцям, який відрізняє, однак, характерна особливість: в його лапідарному тексті кілька разів згадується сукно як основний товар, що ввозився українцями: львівських купців та інших купців з Польської держави і Великого князівства Литовського воєвода запрошує "зі своїм сукном та іншими товарами до Торговиці", де вони мають заплатити мито від "сукна та інших товарів", після чого "свої сукна та інші товари можуть продати по всіх землях". 

Хрисовул воєводи Влада 1439 р. також свідчить про його особливу зацікавленість y торгівлі товарами західноєвропейського транзиту. У преамбулі грамоти зазначається, що її надано на прохання "приятелів" воєводи — львів'ян Мартина Хміля і Станіслава Дивного, колишніх краківських міщан. Пунктом сплати мита визначається Рибник. "Давши правое мито", купці могли "до Турской земли пойти". Отже, йшлося про трансконтинентальну торгівлю львівських купців у напрямку традиційного для них східного ринку".