Мандрівка диякона
Зосими

Мандрівка диякона  Зосими 

Троїцький собор Троїце-Сергієвого монастиря. 1412—1422 р.Диякон Троїце-Сергієвого монастиря Зосима у 1419—1420 рр. здійснив паломництво до святих місць, побувавши у Константинополі, на Афоні та в Палестині. Не менш важливим видавався йому візит до Києва.  Для нього це також була святиня — точніше, "мати и глава всем градом русским". Тут він провів половину літа на шляху до Царгорода. Поза сумнівом, більшість цього часу припала на Печерський монастир, який віддавна приваблював паломників. На жаль, Зосима не залишив його опису — першу докладну оповідь про монастир, який у XV—XVI ст. звали просто "Печерою", подав Мартін Груневег, який побував у Києві у 1584—1585 рр. 

Як свідчать його нотатки, просторова організація монастиря майже не відрізнялася від сучасної. Груневег згадує про "браму, яка змурована під каплицею" (тобто Троїцьку надбрамну церкву); "відразу за брамою йде довга вулиця, при якій з обох боків ченці мають келії. Всі будівлі гарно споруджені з дерева. Коли пройти цю вулицю, опиняєшся на великій площі, де зліва стоїть велика мурована церква Пречистої (собор Успіння Богородиці). Нам дозволили оглянути церкву й печеру. Церква прикрашена гарно й коштовно... Хранитель дав нам восковий світильник і повів до старця, у якого був ключ до печери. До неї ми йшли через великий, хоч і поганенький сад. У ньому недалеко від брами була хатина печерника. Той повів нас зі своєї хати до дверей, якими входять до печери. Цей вхід під горою закритий заґратованими дверима. Це все з дерева. Кожен із нас узяв світло в руку, і так ми спустилися. Від дверей веде у глиб гори прямий і крутий підземний хід такої висоти й ширини, що одна особа там може йти вільно. Звідтіля виходимо у велику церковну галерею, влаштовану прямо в горі. Там ховають померлих монахів та інших визначних людей і закривають їх глиною. Оскільки тіла лежать у холоді, вони не псуються, а зсихаються... Нам показали там багато тіл тих, яких вважають святими, і інших, вартих пам'яті".