Перша половина XV ст.

Поширення практики  угноєння землі 

У XV ст. у рільництві починає приділялася увага відновленню родючості ґрунту не лише через поетапну зміну ділянок та черговість сівозміни різних культур, але й шляхом удобрення полів попелом, торфом та гноєм. Дбайливо угноєні ділянки давали селянам набагато більші врожаї, а тому й коштували вдвічі дорожче, ніж неугноєні. Саме з XV ст. можна впевнено твердити про регулярне використання селянами добрив як агротехнічної системи. На одну десятину грунту селяни Центральної України вивозили близько 50 возів гною, а карпатські українці на 1 морг — 100 возів.