Домінікани у Чернігові
та Новгороді-Сіверському

Домінікани у Чернігові та Новгороді-Сіверському

Рогир ван дер Вейден. Писар. Лондон, Національна галерея Відомості про діяльність домініканського ордену на Сіверщині дійшли до нас завдяки нотаткам католицького субдиякона Микули з Копилова, ув'язненого Свидригайлом у новгород-сіверському замку. У 1428 р. він закінчив переписувати біблійну "Книгу царів" і зауважив з цього приводу: "Книгу завершено тоді, коли найнепереможніший володар Олександр, інакше Вітовт, з'єднавшись із деякими стійкими володарями, а саме: зі Свидригайлом, Сигізмундом, своїм братом з Литви, з Казимиром, мазовецьким князем, та іншими численними польськими магнатами й князями, а також з відважними й хоробрими польськими рицарями, — нібито замірився вирушити на завоювання Великого Новгорода. Скажемо ж "Амінь" і хай буде з нами Христос!" 

За цими рядками проглядає те саме щире захоплення могутністю та величчю звитяжного володаря Литви, яке водило рукою анонімних авторів "Похвали Вітовту" та її протографа, створеного у тому-таки 1428 р., коли субдиякон Микула томився в ув'язненні на Сіверщині. Він благав про допомогу, звертаючись до пріорів двох домініканських кляшторів — у Чернігові та Новгороді-Сіверському. Не виключено, що перший існував тут з часів Яцка (Гіацинта) Одровонжа, найвідомішого ченця-домініканця, який діяв на українських теренах і був канонізований у 1594 р. За домініканськими переказами, він з'явився у Києві між 1223— 1228 рр., попередньо заснувавши в Чернігові монастир св. Катерини.Статуя св. Яцка Одровонжа з вівтаря каплиці св. Йосипа у кафедральному соборі м. Львова. Майстер Ян Білий. 1596 р

До речі, Яцкові судилося стати свідком Батиєвої навали. За легендою, рятуючись від татар, Яцек перейшов Дніпро просто по хвилях, несучи статую Божої Матері й торуючи шлях усій своїй братії. Цікаво, що у давнину мандрівники навіть бачили на Дніпрі слід, що залишився від ноги святого. Так, "нібито людський слід на воді, залишений св. Яцентієм", бачив наприкінці ХVI ст. Мартін Груневег. Коментуючи це "чудесне знамення Господнє", "в яке б ніколи не повірив, коли б не дивився так уважно", Груневег порівняв його зі слідом Христа в Єрусалимі, у церкві Вознесіння  на Єлеонській горі. Утім, попри наявність такого промовистого "знамення", католицька громада у Києві була невеликою, а в заснованому домініканами монастирі за часів Груневега мешкало всього чотири ченці.