Сокальська битва


Сокальська битва 


У липні 1519 р. сорокатисячне татарське військо атакувало Волинь і Галичину. Йому назустріч поспішив князь Костянтин Острозький із волинянами, приєднуючи до себе по дорозі загони подільської та галицької шляхти. За королівським наказом, на допомогу гетьману вирушило і коронне військо, розташоване на Поділлі. Об'єднані війська чисельністю 15-20 тисяч чоловік розбили табір над Південним Бугом. На протилежному березі річки, поряд зі спаленим Сокалем, був татарський кіш. 

Воїн у бойовому спорядженні. Фрагмент ікони "Усікновення голови Іоанна Хрестителя" із с. Мальнів Львівської обл. XVІ ст.
Острозький, з огляду на чисельну перевагу ворога, пропонував не вступати з ним у відкритий двобій, а атакувати татар на переправах або біваках. Поляки ж лаштувалися до битви. Гетьман закликав їх хоча б дочекатися підкріплення, яке було на підхо-ді, — але марно. 

Не попередивши Костянтина Острозького, на світанку 2 серпня 1519 р. коронні війська перейшли Південний Буг і розгорнули наступ на кримчаків під командуванням ханського сина Богатир-Гірея. Ті, імітувавши відступ, заманили жовнірів на територію спаленого Сокаля. Там коронна кіннота, потрапляючи у провали погребів, ям і підземних ходів, зруйнувала власний бойовий порядок. Цим одразу скористалися татари, які раптовою атакою оточили сили союзників. Від повного знищення жовнірів врятував князь Острозький, який зі своїми волинянами прикривав тил. Об'єднавши навколо себе загони подільського воєводи    М. Каменецького, королівського маршалка і львівського старости Станіслава Ходецького та інших, гетьман пробився через татарське військо й сховався у Сокальському замку.

Катастрофа була очевидною. Втрати союзників становили не менше 1200 шляхтичів, — причому серед загиблих були представниками знатних польських родин: Гербурти, Фірлеї тощо. Коронне військо фактично перестало існувати. За твердженням Михалона Литвина, після Сокаля "уперше запишався рід Гіреїв", милуючись скривавленими воєнними трофеями.