Галичина, ХVІ ст.


Олеський замок 


Олеський замок уперше згадується у джерелах під 1327 р. Очевидно, він був збудований синами Юрія Львовича — князями Андрієм і Левом. Дослідники описують його як "величну фортецю, овальну у плані. По нахилу гори проходив оборонний вал із частоколом, а нижче — рів із водою. На рівнинній частині замок оточували болота і непрохідні трясовини". 
Фредерік Гербурт — власник частини Олеська, який загинув у битві під Сокалем (1519 р.)
У другій половині ХІV ст. замок не раз переходив із рук у руки: ним володіли литовці, поляки, угорці. У 1441 р. король Владислав Варненчик передав Олесько Яну з Сєнна. За нього та його наступників замок був значно укріплений і перетворився на потужну магнатську резиденцію. За замковими мурами мешканці Олеська шукали захисту від нападів татар, які почастішали наприкінці ХV ст. Особливо руйнівними  були їхні "наїзди" у 1474, 1488, 1491, 1498, 1512 рр. У 1519 р. у битві під Сокалем загинув один із співвласників Олеська, Фредерік Гербурт.
Замок в Олеську. Елемент інтер'єра
У ХVІ ст. Олеський замок перебудовується у ренесансних формах, в яких він і дійшов до нашого часу. Цей розташований на високому пагорбі замок-палац, складається, за описом О. Лесика, "з напівовальних корпусів, з'єднаних в'їзною триярусною вежею і оборонною стіною з галереєю. У внутрішньому прямокутному подвір'ї є колодязь глибиною 42 м. Стіни південно- східної частини корпусу укріпле-ні контрфорсами. Наприкінці ХVІ ст. з південного боку замку висаджено регулярний парк, прикрашений скульптурами. 
Після землетрусу в 1838 р. замок запустів, а наприкінці    ХІХ ст. перетворився на руїни. Під час ремонту в 1892 р. були закріплені його зовнішні стіни, поновлена покрівля, реставрована частина приміщень. Після цього він набув вигляду, який мав у ХVІ—ХVІІ ст."

У ХХ ст. інтер'єри замку були відтворені у дусі тієї доби.