Галичина, Поділля,
1456 р.

Торгівельні угоди з Молдавією 


Грамота Петра ІІІ була однією з низки угод 1450—1460-х рр., якими регулювалися комерційні операції, що здійснювались українськими купцями на території Молдавії. Йшлося, передусім, про транзит товарів — адже через молдавські терени можна було дістатися до Балкан, Османської імперії та країн Сходу. Від Кам'янця-Подільського починався Молдавський шлях, яким торгівці простували до Хотина, а потім рухались у кількох напрямках, залежно від своїх планів. Основним був напрямок на Білгород-Дністровський, звідки морем чи суходолом, через Перекоп, можна було потрапити до Кафи. З другого боку, від Кам'янця вів шлях на захід — на Львів та Краків, звідки рухалися західноєвропейські товари, серед яких чільне місце посідало сукно. Воно високо цінувалося, а вироби з його найкращих сортів подеколи передавались у спадок кільком поколінням нащадків. Експорт сукна став важливим чинником середньовічної експансії європейської економіки, відігравши, за висловом М. Блока, "таку ж провідну роль, як у XIX ст. для Англії металургія та бавовняні тканини. У Фландрії, Пікардії, Бурже, Лангедоці, Ломбардії та інших краях — адже центри виробництва сукон існували усюди — було чути стукіт верстатів і гуркіт сукновалень, і там вони працювали майже стільки ж для далеких ринків, як і для внутрішнього споживання". Руїни замку у Жванці
Жванецький замок. Гравюра ХІХ ст.
Опріч сукна, в угодах з Молдавією фігурують такі предмети реекспорту, як литовське й німецьке полотно, оксамит, ножі, коси, пояси, що їх об'єднували терміном "крамні речі". Поруч згадується "татарський товар": шовк, перець, імбир. До асортименту товарів, які курсували молдавськими теренами, належали також хутра (білка, лисиця, куниця), овчина, шкіра, вовна, бавовна, віск, солона риба, домашня худоба. Регулярні торгові контакти торували шляхи для культурних зв'язків, а вздовж находжених доріг повставали фортеці й міста — наприклад, Жванець, що про його колишнє значення нині нагадують тільки руїни давнього замку.