Київщина, 1455—1460-ті
рр.

"Обвід Свиридова"

За часів володарювання Семена Олельковича остаточно формуються територіальні межі Київського князівства. У середині XV ст. під контролем Києва опинилися значні обшири: межі Київської землі сягали пониззя Дніпра, а сама територія Київщини складалася з Овруцького, Житомирського, Мозирського, Чорнобильського, Путивльського, Любецького, Остерського й Черкаського повітів. Намісник Семена Олельковича Свиридов, "который от него Черкасы держал", здійснив розмежування Київського князівства із "землей Татарской Перекопской, Очаковом, Белым Городом (сучасним Білгородом-Дністровським) и с землей Волоской (Молдавією)". Цей так званий "обвід Свиридова" не дійшов до нас в оригіналі. Він був відтворений за свідченнями київських, черкаських і канівських старожилів і поданий у вигляді доповідної записки Сигізмунду І десь у 40-х рр. XVІ ст. Саме тому він містить анахронічні деталі — наприклад, згадку про Очаків. Насправді на час проведення розмежування на місті Очакова було поселення Дашів, згодом захоплене татарами, які заснували тут фортецю Кара-Кермен (Чорну фортецю). Пізніше її захопили турки, перейменувавши на Очаків. Герб Молдавії XV ст.

Як би там не було, документ так окреслює південний кордон Київського князівства: річкою Мурафою до Дністра, потім униз Дністром, повз Тягиню (сучасні Бендери), "аж где Днестр упал в море; а оттоль, с устья Днестрова, лиманом пошла граница мимо Очакова аж до устья Днепрова ... а от устья Днепрова до Таваня" — перевозу на нижньому Дніпрі, який становив спільну власність володарів Литви та Криму; далі кордон з Кримським ханством пролягав по річках Овечій Воді, Самарі, Сіверському Дінцю й Тихій Сосні.Фортеця у Білгороді-Дністровському

Слід, однак, мати на увазі, що більшість обширів, які перебували під формальним контролем Семена Олельковича, являли собою справжню пустку. Сумну картину цілковитого спустошення українських земель змальовує акт Семенового батька, Олелька Володимировича, котрий пожалував своєму бояринові Олехну Сохновичу "городище старое над Днепром Покалаурово, селище Булачин, селище Круглое, селище Сошниково ... и к тому три городища за Днепром: Бусурменское, Ярославское, Сальково с озерцом Липовым, а селище Процево, а другое имение — селище Белки, Мохнач, селище Веприки, селище Островы над Ирпенем и Унавою, селище Махновщина, а землю над Здвижею Мелеховщину, а над Тетеревью Труденевщину и Тригубовщину, а на Росаве в поле два городища — Полствин и Кузяков". Наявне у тексті документа застереження ("а пак ли бы на котором селище люди осели, то тые люди мают быти послушны" Олехну та його нащадкам) свідчить про те, що окреслені обшири були абсолютною пусткою ще перед татарськими погромами кінця  ХV ст.; пізніші документи унаочнюють, що вони залишалися такими й у першій чверті ХVI ст.