Київщина, 1462 р.

Києво-Печерський Патерик і впливи ісихазму

У ХV ст. Києво-Печерський монастир перетворився на помітний центр ісихазму — релігійно-містичного вчення, яке в ХІV ст. перетворилося на офіційну доктрину візантійської православної церкви. Ісихазм (від грецького "ісихія" — "спокій", "німотність") визнавав за можливе безпосереднє спілкування з богом через усамітнення, самозаглибленість, духовне очищення. Фахівці наголошують, що ісихазм як доктрина не дістав на східно-європейських обширах подальшого розвитку. Це сталося тому, що "чисто богословських проблем тут, власне, не виникало"; ісихазм розглядався передусім як індивідуальна аскетично-подвижницька практика.Перший аркуш Києво- Печерського Патерика 2-ої Касьянівської редакції у списку 1553—1554 рр.

Аркуш Біблії королеви Софії. Внизу — польський і литовський герби
З успіхами ісихазму було пов'язане піднесення духовного авторитету грецького Афонського монастиря. Пієтет щодо нього відчутний у новій, 1462 р. (так званій 2-ій Касьянівській), редакції Києво-Печерського Патерика (збірника оповідей про історію монастиря та його перших насельників), де підкреслено зв'язок Антонія Печерського зі "Святою Горою". М. Грушевський приписував впливам ісихазму й саме "особливе зацікавлення Печерським Патериком, яке помічаємо в ХV ст.", оскільки в Болгарії "під тими ж впливами і в аналогічних обставинах теж помічається збільшений інтерес до патериків і всяких чуд, візій, демонологічних мотивів; з'являються кілька нових перекладів різних типів патериків ... і різні окремі переклади й новотвори на подібні теми. Очевидно, і у нас мусило зазначитися таке нове зацікавлення ними, тільки — на диво — це не виявилося в оригінальній творчості. Печерський Патерик пильно перероблявся, доповнювався різними писаннями, які мали якийсь зв'язок з описаними в ньому особами й подіями, різними моралістичними додатками, систематизувався, у зв'язку з чим скорочувався й доповнювався, але нових оригінальних творів ми тут майже не зустрічаємо". Лише у пізніших, ХVII ст., редакціях Патерика з'являється оригінальна оповідь про "знамение" 1463 р. — але, по суті, вона лише відтінює "брак дальшої агіографічної чи якоїсь взагалі самостійної літературної творчості в Печерському монастирі" в попередні століття.

Оповідання про події 1463 р. (або 6971 р. від "створення світу") є дуже коротким й водночас містким: "В лето 6971 в Печерском монастыре сотворися знамение таково. При князе Семене Александровиче и при брате его князе Михаиле, а при архимандрите печерском Николе печеру держал некто Дионисий, нарицаемый Щепа. Сей прииде на Великдень в печеру покадити телеса усопших, и прииде в место, что зовется Община, и, покадив, рече: "Отцы и братия, Христос воскрес! Сего дни есть Великдень". Києво-Печерський Патерик 2-ої Касьянівської редакції у списку 1553—1554 рр. Післямова переписувача — дяка Нестора Лук'янова