Наддніпрянщина, 1524 р.


Козаки на службі державі


На початку 1524 р. у Великому князівстві Литовському й Польщі очікували на великий літній похід кримських татар. Готуючись до нього, Сигізмунд І наказав підсилили гарнізони у прикордонних фортецях. Почалася мобілізація шляхти. Крім того, влада вирішила вдатися до допомоги козаків. Їх зібрали у Києві близько тисячі, поставивши перед ними завдання перекрити дніпровські переправи. Для козаків це мало неабияке значення, оскільки їх уперше офіційно запросили на королівську службу як самостійну військову силу. Однак влада не спромоглася повною мірою профінансувати цей захід. Гроші не надійшли, й козаки розійшлися. Лише кількасот вояків під проводом Семена Полозовича й Криштофа Кмітича вирушили назустріч ворогу.
Кахля із зображенням козака з Кам'янецьПодільського замку. XVI ст.
Кримці швидким маршем оминули литовські кордони й у липні атакували Галичину. Вони спалили передмістя Львова. Сам король на чолі польського шляхетського ополчення рушив на татар. Однак ті, захопивши численний полон, устигли відійти у степ. Вони рушили до дніпровської переправи поблизу острова Тавань. Там на них очікував неприємний сюрприз. Коли степовики почали переправлятися через річку — хто вплав, а хто на човнах і плотах, — на них зненацька напала козацька флотилія. Вона блокувала Дніпро й стримувала татар, очікуючи підходу шляхетської кінноти. 
Козацький човен. Макет
Кримчаки, зрозумівши, що потрапили в пастку, намагались за будь-яку ціну форсувати річку. Почалися запеклі бої. Високі береги неширокого в цьому місці Дніпра давали татарам можливість тримати козацьку флотилію під щільним обстрілом. Незважаючи на це, козаки спромоглися протриматися цілий тиждень. І тільки після того, як у них скінчилися снаряди й стало зрозуміло, що допомога не надійде, козаки відступили. Однак їхні зусилля не були марними: бої на Дніпрі послужили каталізатором громадянської війни в Криму (1524—1537 рр.).

Король, зі свого боку, був настільки задоволений діями козаків, що виступив із пропозицією набрати на постійну службу 1-2 тисячі козаків і оселити їх на дніпровських островах. Проте дефіцит грошей в державній скарбниці звів цей план нанівець.