Поділля, 1534—1554 рр.


Бережанський замок

 
Мальовничі Бережани ведуть відлік свого історичного життя від 1375 р. У 1530 р. місто дістало магдебурзьке право, а в 1534 р. його власники — магнати Сенявські — розпочали тут спорудження замку, який нині вважається однією з найвидатніших пам'яток українського оборонного зодчества доби Ренесансу.

Надгробок Анни Сенявської. Алебастр. XVI ст.
Будівництво замку розтяглося на два десятиліття. Він постав на одному з острівців у річищі Золотої Липи, що робило його практично неприступним для ворога у теплу пору року. За формою замок являє собою неправильний п'ятикутник, утворений триповерховим палацовим і чотирма двоповерховими житловими корпусами, які мали в зовнішніх стінах бійниці. Товщина стін неоднакова: з південного, більш приступного для нападників боку вона сягає 6 м — тобто втричі перевищує товщину північних мурів. Водночас із приступнішого боку було поставлено три вежі — круглу, чотири- й п'ятикутну (в ній був влаштований арсенал), тоді як з протилежного — тільки одну, багатокутну.
Бережанський замок
Як слушно нотував Г. Логвин, у замку "зовні все позначене силою, величчю, але у дворі його вигляд зовсім інший — мальовничий і затишний, хоча й зберігає поважність". Із цього боку чотири житлові корпуси з п'яти мали відкриті двоярусні аркади-галереї, напрочуд живописні. Відтак, "будівничі, так би мовити, поєднали замок з палацом". 

Невеличкий костел, побудований на замковому подвір'ї й з'єднаний із палацом, був заразом і родинною усипальницею Сенявських. До нього були прибудовані дві каплиці. В одній збереглися надгробки з другої половини   XVI ст., у другій — поховання першої половини XVIІ ст. Їх прикрашають майстерно вирізані з мармуру та алебастру скульптурні зображення небіжчиків.