Бернард Претвич


Бернард Претвич


Рік 1539-й був сповнений тривожних очікувань. На початку травня до Вільна з Києва, Канева й Черкас прийшли повідомлення про рух кримського війська "у верх Дніпра".  Сигізмунд I наказав литовським урядовцям зібрати військо "на місці слушному й пригожому". Виняток робився тільки для волинян, позаяк прикордонні старости повідомили про підготовку нападу на Поділля та Волинь білгородськими й очаківськими татарами. Тож загони з Волині мали зібратися "на Бережном між Городком і Дубровицею", звідки "в час потреби" йти на з'єднання з основним військом. 

Бернард Претвич
Татари таки наважилися напасти на подільські землі. У боротьбі з ними добре зарекомендував себе відважний Бернард Претвич, який, очоливши загони ополченців з Брацлавщини, Белзщини та інших місцевостей, наздогнав татар за Бериндою і в трьох нічних зіткненнях розбив їх. Переможцям дісталися 560 коней, у тому числі 200 турецьких. 
Так починався славний шлях героя українського прикордоння Бернарда Претвича. У 1540 р. він обійняв уряд барського старости й розгорнув боротьбу проти татарських "наїздів". Переслідуючи татар, загони Претвича нерідко діставались Очакова та Білгорода — а, бувало, наносили по чорноморському узбережжю "превентивні" удари, не очікуючи чергового нападу. Це дратувало турецьких урядовців, які нерідко скаржилися на завдані цим шкоди Сигізмунду І. Згодом, виправдовуючись за свої вчинки перед його сином Сигізмундом-Августом, Претвич підготував для короля щось на кшталт доповідної записки (1550 р.), яка змальовує яскраву картину життя на неспокійному українському пограниччі.