Поділля, після 1538 р.


На руїнах давніх замків 


Після "волоського знищення" 1538 р. життя на Поділлі поступово налагоджувалося. Постав новий замок у Скалі; відроджувалися Чорнокозинці й Зіньків, які цілковито сплюндрував молдавський господар Петро Рареш. Характерно, що в обох поселеннях замки виявилися неприступними для ворога. Їхні рештки й досі зберігають пам'ять про ту бурхливу минувшину.Замок у Зінькові. Літографія Наполеона Орди. ХІХ ст.
Руїни замку в Чорнокозинцях. Фото П. Власенка
Особливо романтичними є руїни замку в Чорнокозинцях, які у XV—XVIII ст. були літньою резиденцією кам'янецьких католицьких єпископів. Давній переказ, пов'язаний із місцевим замком, занотував, працюючи лікарем у Кам'янці-Подільському під час епідемії холери у 1831 р., відомий російський фольклорист Володимир Даль. Подаємо цю легенду в інтерпретації Ю.  Сіцінського: "Замок у Чорнокозинцях, як кажуть люди, належав князеві "Куріятовичеві". Тут жив сам князь та його сестра, молода дівчина. Одного разу татари несподівано напали на Чорнокозинці й захопили тутешній замок. Князь мусив тікати підземними ходами й ховатися в скелях Збруча, а сестра його втекла від татар мостом, що з'єднував береги Збруча, та й врятувалася в Галичині. Вона забрала з собою великі скарби і на них недалеко від Збруча в глухому лісі збудувала церкву з келією і там до кінця свого віку молилася за пропащого без вісти свого брата".
Руїни замку у Зінькові. Фото  П. Власенка
Той-таки Юхим Сіцінський зауважив, що у 1842 p. у Вільні  побачило світ оповідання польського письменника Хадзкевича "Чорнокозинський замок". В ньому йдеться про те, що "власник Чорнокозинців Криштоф Зборовський сватався до сестри волоського господаря Богдана, але господар не згодився віддати свою сестру та ще й образив його, коли той приїздив до нього. Зборовський за це помстився: коли господар Богдан сам їхав свататися до дочки магната Тарла, що жив у місті Скалі понад Збручем, то Зборовський захопив господаря коло Чорнокозинців і морив його в Чорнокозинському замку, аж поки одержав від в'язня викуп — 6.000 червоних". Усі деталі цього оповідання суто фантазійні — однак воно, безперечно, є даниною тій романтичній аурі, що й досі оточує величні руїни Чорнокозинського замку. 
На жаль, від замку у Зінькові нині майже нічого не залишилося: його розібрали невігласи у ХІХ ст. Руїни замку в Чорнокозинцях. Фото С. Клименка