Права єврейських
громад, 1507 р.

Синагога ХVІ ст. у Шаргороді (Вінницька обл.)




Сигізмунд І підтвердив загальноземський привілей Вітовта та його ж "листи", адресовані єврейським громадам Трок і Гродна. Всі ці акти ґрунтувалися на нормах Калишського статуту, виданого у 1264 р. польським князем Болеславом Благочестивим. Передовсім, євреям надавалася повна свобода віросповідання, гарантією якої були суворі покарання за порушення іудейського богослужіння, осквернення єврейських кладовищ і синагог. Заборонялося звинувачувати євреїв у ритуальних вбивствах немовлят заради отримання християнської крові. Євреї могли вільно займатися торгівлею, шинкарством, гуральництвом, ремеслами та землеробством, сплачуючи однакові з християнами податки; мали право надавати позики під заставу будь-яких речей, крім культових і закривавлених, а також під нерухомість. Це забезпечувало євреям як збереження їхньої культурно-національної самобутності, так і економічні засади їхнього існування. Щоправда, є підстави вважати, що ці документи сягають не Вітовтових часів, а початку ХVІ ст., коли їх було сфальсифіковано й подано для підтвердження Сигізмунду I. 
Уявне зображення ритуалу добування євреями християнської крові. Середньовічна гравюра