Україна й впливи
Гуманізму


 У ХV ст. українські землі починають поступово втягувалися в орбіту західноєвропейських культурних процесів. Йшлося, передусім, про ті регіони, котрі перебували у складі Польської Корони. Їхнім мешканцям відкривався шлях до Кракова — визначного науковоосвітнього осередку середньовіччя. Підраховано, що упродовж  ХV—ХVІ ст. близько 800 українців здобули освіту в місцевому університеті — навчальному закладі, заснованому в 1364 р. Казимиром Великим і згодом реформованому з волі королеви Ядвіги, котра заповіла йому всі власні багатства. На пожертви Ядвіги була заснована й литовська колегія при Празькому університеті (1397 р.), де, зрозуміло, також знаходилося місце для вихідців з України (подеколи вони діставалися й до Сорбонни, Падуї, Гейдельберга та Оксфорда). Одначе для більшості молодих інтелектуалів саме Краків став духовною Меккою, відігравши, за виразом Б. Кравціва, "в історії України й першого українського Відродження таку ж приблизно роль, яку відіграв протягом ХVІІІ сторіччя український Петербург". Звідси, зрештою, прийшло в Україну друковане слово: наприкінці ХV ст. "мещанином краковским из немец" Швайпольтом Фіолем були видані чотири богослужебні книги: Октоїх, Часослов, Тріоді пісна й цвітна (перші два друки побачили світ у  1491 р.). 
Зображення Казимира Великого на ювілейній польській монеті 1964 р., присвяченій 600-річчю Ягеллонского університету у Кракові
 В обставинах цієї події й досі залишається чимало нез'ясованого, і "краківська загадка" продовжує непокоїти науковців. З огляду на особливості мови Фіолевих першодруків постала думка, що в роботі над ними брали участь наші співвітчизники, а російський дослідник Є. Немировський навіть висловив припущення, що редакторами чи коректорами цих книг могли бути найвизначніші з-поміж тодішніх краківських українців — Юрій з Дрогобича й Павло Русин із Кросна.

Перший (знаний також як Юрій Котермак чи Юрій Дрогобич) зажив слави, головно, як перший уродженець України, котрий став автором друкованої книги — астрологічного календаря під назвою "Прогностична оцінка поточного 1483 р.", котрий побачив світ у Римі у лютому 1483 р. Це був тільки один із трактатів ученого дрогобичанина, котрий студіював науки у Краківському й Болонському університетах, здобувши звання доктора вільних мистецтв й доктора медицини. 
Друкарський знак і вихідні дані з Часослова, друкованого Швайпольтом Фіолем у Кракові у 1491 р.
Юрій з'явився на світ близько 1450 р. у міщанській родині. На думку Я. Ісаєвича, "цілком імовірно, прізвище його було Котермак, однак, за звичаєм тодішніх науковців і письменників, наш земляк іменував себе за назвою рідного міста — Юрієм з Дрогобича чи просто Юрієм Дрогобичем (латинською мовою — Georgius de Drohobycz, або Georgius Drohobicz)". 
Краків. Історичний центр міста
Де він здобув початкову освіту, невідомо. Продовживши навчання у Краківському університеті, Юрій Дрогобич отримав тут ступені бакалавра (1470 р.) та магістра (1472 р.). Це, як слушно нотує      Я. Ісаєвич, свідчило про його здібності до науки й неабияку наполегливість у доланні труднощів: "Завершувала курс навчання й отримувала наукові титули лише незначна частина вступників. Із 208 юнаків, котрі разом із ним вступили до університету, бакалаврами у 1470/71 навчальному році стали 66 чол., а ступінь магістра отримали у 1472/73 навчальному році лише дев'ять із них".
Болонья
Продовжувати навчання Юрій поїхав до Болоньї, яка заслужено славилася своїм університетом, найдавнішим в Європі. Тут він здобув ступінь доктора вільних мистецтв (їхній цикл складався із семи предметів: граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії). Надалі Юрій Дрогобич поєднував викладання астрономії із студіюванням медицини, отримавши звання доктора з цієї дисципліни й обійнявши у 1481/82 навчальному році почесну посаду ректора медиків і артистів. Середньовічна печатка Дрогобича

Як нотує Я. Ісаєвич,  "якщо спочатку Болонський університет славився своєю знаменитою юридичною школою, то згодом, у ХV ст., зросло значення так званих мистецтв — передовсім, гуманістичної філософії, природничих наук і особливо медицини. Студенти, котрі вивчали ці науки, об'єдналися в окрему корпорацію — "університет медиків і артистів", який мав власного ректора. У цьому університеті вивчали "все, що не було правом", тобто "всі культурні надбання, практично необхідні у житті". У 1481/82 навчальному році Юрія Дрогобича обрали ректором "університету медиків і артистів у Болоньї". Хоч ректор у Болонському університеті очолював лише корпорацію студентів, ця посада, як зазначає автор фундаментального дослідження з історії болонської вищої школи Альбано Сорбеллі, була найважливішою в цьому закладі. До обов'язків ректора входило стежити за дотриманням університетських статутів, готувати з професорами розклади лекцій, заповнювати вакансії, встановлювати порядок оплати професорів, контролювати їхню роботу, розподіляти лектури й організовувати диспути. Ректор був "головою університету", як зазначається в одному із статутів. До того ж ректори мали цивільну й кримінальну юрисдикцію над усіма особами, залежними від університету, передусім над студентами".Герб Болонського університету
Юрій Дрогобич. Портрет роботи І. Гаврилюка (1970 р.)
До обов'язків ректора входило читання лекцій з медицини у святкові дні й складання прогностиків, в яких дані про рух небесних тіл поєднувались із астрологічними пророцтвами. Я. Ісаєвич дослідив Юріїв прогностик на березень-грудень 1478 р., що його рукописний примірник зберігається нині у відділі латинських манускриптів Баварської державної бібліотеки в Мюнхені серед матеріалів з колишньої князівської книгозбірні. Прогностик "був присвячений правителеві Болоньї Джованні ІІ Бентівольйо і містив, окрім астрологічних віщувань, обчислення днів зміни фаз місяця та орієнтовний прогноз погоди. Ілюстрацією до тексту служила схема розташування планет у 12 "небесних домах" на 12 березня 1478 р. Цікаво, що цю працю нашого земляка власноручно переписав автор "Хроніки світу" —  знаменитий німецький гуманіст Гартман Шедель". Лекція з медицини. Гравюра. ХV ст.

Відомі й інші рукописні твори Юрія Дрогобича. У паризькій Національній бібліотеці зберігається його праця, присвячена сонячному затемненню 29 липня 1478 р., у Міланському архіві — оцінка ним місячного затемнення 4 липня 1479 р. Лише один із трактатів науковця дійшов до нас у друкованому вигляді — "Прогностична оцінка поточного 1483 р. магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора філософії та медицини Болонського університету". Цей твір відкриває віршована передмова, присвячена папі Сіксту ІV (йому ж, до речі, у 1476 р. адресував своє знамените послання київський митрополит Мисаїл). У ній Дрогобич виразно задекларував свою життєву позицію:
Більшість тепер виставля напоказ свої праці, святотче, 
Дбаючи щонайпильніше про честолюбство та зиск. 
Я ж мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням: 
Хай буде користь від них роду людському в житті. 
Ні, не даремні вони й не для реготу писані мною; 
Виплід Мінерви цей труд, родом з надхмарних країв. 
Знаю: для тебе нема таїни у підмісячнім світі, 
Нині ти, бачу, спізнав силу могутню зірок. 
Обшири неба для наших очей незбагненно великі, 
Розумом легко, проте, можемо їх осягнуть. 
Наслідки ми за причинами і навпаки визначаєм, 
Так відкривається шлях, що до ефіру веде. 
Все у підмісячнім світі живе за законами неба, 
Нами керують також (хто заперечить!) зірки. 
Правлять без примусу, а як, бува, настрашать випадково, 
Розум підкаже, проте, як ту біду відвернуть. 
Ти досягнув завдяки своїй Зірці найбільшої цноти —
З тої причини усі мають за бога тебе. 
Певно, любов'ю Венери й Юпітера стиснене, Сонце 
Правити світом тебе настановило колись. 
З ласки Господньої все ти вже маєш, от тільки хай Зірка 
Роки подовжить тобі, — Рим цього зичить також. 
Будь же прихильним до книги: вона допоможе пізнати 
Те, що невдовзі гряде, — знати яке вже пора: 
Отже, в які саме дні тобі доля ласкава всміхнеться, 
І, навпаки, у які — лиха незнаного жди. 
Дні, коли Марс запанує, коли буде мир, ти побачиш, 
Де, у якому краю треба чекати чуму. 
Місяця й Сонця затемнення — знак для державця зловісний. 
Ції та інші дива хочемо тут показать.
Друга сторінка "Прогностичної оцінки" Юрія Дрогобича із викладом змісту десяти розділів праці.
Найдокладніший опис "Прогностичної оцінки" поданий Я. Ісаєвичем. Він зауважує, що ця дуже рідкісна брошура, надрукована відомим римським видавцем Евхаріусом Зібером (Франком) 7 лютого 1483 р., "невелика за обсягом — всього 10 сторінок формату 18,5 на 13 см. На думку книгознавців, її тираж становив кількасот примірників. Збереглося лише два примірники: один належить бібліотеці Ягеллонского університету в Кракові, другий є власністю Штутгартської бібліотеки, але постійно перебуває в бібліотеці богословського факультету Тюбінгенського університету. Перша друкована книга, написана автором з України, за своїм рівнем не поступається аналогічним тогочасним західноєвропейським виданням.

За формою і змістом "Прогностична оцінка" є астрологічним календарем, який на підставі взаємного розташування світил і оцінки різних небесних явищ передбачає земні події. В ті часи, а також пізніше, у XVI—XVII ст., такі видатні мислителі й дослідники, як Джордано Бруно, Тіхо Браге, Френсіс Бекон, Йоганнес Кеплер, Томазо Кампанелла, ставилися до астрології як до справжньої науки, вважаючи, що розташування зірок, планет тощо має вплив на долю людини. Розвиток астрології був виявом детерміністичного погляду на світ... Крім традиційних астрологічних побудов у трактаті є й відомості з царини природничих наук. Зокрема, визначено з точністю до години й хвилини час двох майбутніх місячних затемнень і фаз місяця протягом року, подано певні вказівки про видимий рух планет. Дрогобич. Пам'ятник Юрію Дрогобичу

Заслуговують на увагу й відомості автора з географії. На початку першого розділу йдеться про взаємне розташування сонця й планет (що визначало так званого "пана року") щодо країн і міст, географічна східна довгота яких пересягала, на думку вченого, за 46 від "Геркулесового Гадесу" (м. Кадікса поблизу Геркулесових стовпів, тобто Гібралтара), а саме "у Константинополі, Кафі, Вільно й Москві, містах славного князівства Литовського і по всій Малій Азії". Далі мовиться про те ж стосовно місцевостей між  38  і 46  східної довготи, якот: "у Кракові, Познані — містах славного королівства Польщі, Львові й Дрогобичі — містах Русі, Буді й Кошицях — Угорщини, Вроцлаві й Нисі — Сілезії, Неаполі й Таренті — Апулії та по всій Сицилії і Калабрії". Наводяться аналогічні дані й для міст Італії та Німеччини, а також для Парижа. В одному з наступних розділів автор називає краї, яким "загрожує війна", серед них — "місцевості біля берегів моря і навпроти Малої Азії, такі як Русь, Поділля, Волощина й місцевості татар". Про Сілезію вчений пише у підрозділі "Про становище Польщі". Водночас він наголошує, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє "Руське королівство" — колишні володіння галицько волинського короля Данила. Таким чином, незважаючи на окремі помилки, прогностик Юрія Дрогобича знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. 
Чимало висновків автор заробив на підставі спостережень за тогочасним політичним життям. Так, знаючи про ситуацію в Італії, розділеній на ворогуючі між собою маленькі держави, можна було припустити, що в усій цій країні "і, без сумніву, в деяких її містах" матимуть місце ворохобні, війни, суперечки, зради та різні змови. 
Протистояння Клавдія Птолемея й астрології. Гравюра. 1515 р
Прогностик свідчить про обізнаність Юрія Дрогобича з творами Аристотеля і Клавдія Птолемея. Але найчастіше в ньому зустрічаються посилання на праці Аль Бумазара — арабського астронома родом з Балха у Хорасані, який жив переважно в Багдаді (помер близько 885—886 р.). У прогностику Дрогобича є також згадки про західноєвропейських учених Леопольда та Гвідона, які вважалися особливо авторитетними у тогочасній науці". 

У 1490 р. постав ще один науковий трактат Юрія Дрогобича, що в ньому йдеться про способи оцінки наслідків затемнень. Твір, який зберігається нині в Парижі, містить не тільки відомості з астрономії, а й інформацію про географію Європи та Близького Сходу. На той час, коли постав цей трактат, Юрій вже повернувся до Кракова й викладав астрономію та медицину у своїй Alma Mater. Цікаво, що саме тоді у Краківському університеті навчався Микола Копернік; відтак, є всі підстави для припущення, що дрогобичанин був одним із його вчителів. Відомо також, що Юрій був практикуючим медиком, маючи титул "королівського лікаря".

За спостереженнями Я. Ісаєвича, "збереглися також документи, в яких професора Юрія Дрогобича титулують парохом Зимної Води біля Львова. Річ у тому, що більшість професорів Краківського університету отримувала винагороду у вигляді церковних бенефіцій, які зводилися до права на прибутки з різних церковних посад, переважно каноніків і парохів прибуткових парафій. Діставши від ради професорів ділянку землі, Юрій Дрогобич спорудив будинок, який після його смерті став своєрідним гуртожитком для викладачів медицини". Краків. Кольоровий дереворит із "Хроніки світу" Гартмана Шеделя. 1493 р.
Помер Юрій Дрогобич 4 лютого 1494 р. у Кракові, де його й поховали. Без сумніву, смерть ця була передчасною й, можливо, спровокованою тим, що замолоду йому доводилося багато бідувати. Згадаймо рядки з листа, написаного Юрієм його другові Миколі Чепелю 6 лютого 1478 р.: "Мені судилося бути бідним, весь час у клопоті й злиднях. Невеликий заробіток, який щодня здобуваю, дістається ціною постійної праці й величезних зусиль ... Багато міг би я осягнути в науці, якби не мусив турбуватися про найнеобхідніше". 

Оцінюючи діяльність Юрія Дрогобича, слід зауважити, що він був першим представником гуманістичної течії у вітчизняній культурі; і хоч ці відгуки Гуманізму були досить слабкими (а на думку М. Грушевського, навіть не сягали "поза учені вершки католицького духовенства"), їх існування засвідчує різноманіття інтелектуальних рухів, які існували на українських теренах.