Господарювання
королеви Бони


Господарювання королеви Бони

Лукас Кранах Молодший. Бона Сфорца. Музей Чорторийських у Кракові
Кременець — одне із наймальовничіших міст на Волині. Над містом височіє гора, яку звуть горою Бони або просто Боною. У цій назві закарбувалося ім'я дружини Сигізмунда І королеви Бони, яка була володаркою Кременеччини упродовж двох десяти- літь — від 1536 до 1556 р.
Титульний аркуш Метрики королеви Бони за 1548—1549 рр.
Перед тим Кременецька волость перебувала у посіданні віленського єпископа Яна (1529—1535 рр.). Той був дуже помітною й впливовою особою — позашлюбним сином короля і одним із найбільших землевласників Литовської держави. На Кременеччині він показав себе вправним господарем: укріпив замок і заходився залюднювати спустошену після татарських нападів округу. 

У 1536 р. Ян став єпископом познанським і, перебравшись до Польщі,  втратив право на володіння землями у межах Литовської держави. Сигізмунд І, запровадивши у  Кременці магдебурзьке право, передав його своїй дружині Боні. Опріч Кременця, їй дісталися 2 передмістя, 6 сіл, 1 селище й 1 двір.

Через своїх старост королева розгорнула на Кременеччині бурхливу діяльність, нагромаджуючи, як і її попередник, земельні володіння. Потім вона переключила увагу на залюднення кременецьких обширів, надаючи осадникам податкові пільги. Особливе значення приділялося так званому Болохову — землям, що лежали за р. Горинню. Загалом, за даними В. Собчука, "під час господарювання Бони в межах Кременецької волості з'явилися 26 нових сіл, що становило майже 75% сіл, зафіксованих у її складі у 1536—1556 рр." Після смерті королеви нагромаджений нею маєтковий комплекс був розпорошений. 
Вид на Кременець з гори Бони