Хронологія розвитку
міст Київської землі

VIII—X ст.
Виявлене на р. Ірші поблизу сучасного містечка Малина (Житомирської області) городище дає певні підстави саме його вважати місцем, де знаходився замок знаменитого князя древлян Мала (?—946 рр.).
X—XII ст.
Західні кордони Київської землі вже дійшли до Горині і Західного Бугу, де знаходилась Берестейська область.
X—XII ст.
У Погоринні літопис називає київські міста: Пересопницю і Зарічеськ на р. Стублі, Шумськ на р. Вілії, Тихомль на р. Горині, Чемерин на р. Олиці, що впадала в Горинь, Корчеськ на р. Корчині та деякі інші. Оскільки ці землі знаходились ближче до Волині й Галичини, ніж до Києва, вони досить часто були "яблуком розбрату" між князями названих центрів. Але перевага лишалася за Києвом.
946 р.
Перша згадка про місто Вишгород, яке виникло за 15—  16 км вище від Києва на правому високому (до 80 м) виступі дніпровського берега поблизу переправи через Дніпро. Містофортеця оточувалося потужними деревоземляними укріпленнями: валами, ровами, ескарпами. У місто вели три дороги: з долини Дніпра і Поліського шляху.
X ст.
Важливу роль у житті Київської Русі відіграють міста Вишгород, Білгород, Василів, а також фортеці, що входили до системи оборонного кільця навколо Києва.
Друга половина X ст.
Політичним центром Древлянської землі стає Вручий (сучасне місто Овруч), що виник на правому березі Норина.
Наприкінці X ст.
Південно-західні й західні райони Київської землі, як свідчить літопис, були вкриті густою мережею міст, феодальних замків і поселень, розміщених на берегах Тетерева, Здвижа, Ірші, Ужа, Случі, Уборжі, а також менших річок. Літопис називає тут Іскоростень, Овруч, Вздвижен, Мільск, Мичськ, Полонний, Семоч, Зарічськ, Ушеськ, Чорнобиль, Городськ, Колодяжин та інші населені пункти.
1003 р.
Помирає Всеслав Ізяславович — князь з династії Рюриковичів Половецьких. Вважається старшим сином Ізяслава Володимировича, онуком Володимира Великого. Мав брата Борислава.
1015 р.
У Вишгороді поховано останки князів Бориса і Гліба, перших руських святих, на честь яких побудовано спочатку дерев'яну, а потім кам'яну церкву.
Вишгородські бояри відіграють помітну роль у політичному житті Києва й всієї Русі. В писемних джерелах згадується навіть той факт, що Київський князь Святополк використав їх для вбивства брата Бориса.
1043 р.
Родоначальник знаменитого боярського роду Вишата бере участь у поході руських дружин на Царгород, а його син Ян — відомий київський тисяцький.
1089 р.
У м. Юр'єв (сучасне м. Біла Церква, засноване Ярославом Мудрим і назване ним його християнським іменем) з'являєтсья єпископська кафедра, яка згадується в літописі. Її наявність на південноруському порубіжжі, населеному переважно тюркськими племенами, пояснюється місіонерською потребою. Юр'єв брав найактивнішу участь у боротьбі з половцями і піддавався руйнуванню і спустошенню.
1093 р.
Літописець розповідає про похід руських дружин проти половців: "И минувше Треполь, проидоша валъ. И се Половцъ идяху противу, стрълци противу пред ними; нашимъ же ставшимъ межи валома, и поставиша стяги своя, и изидоша стрилци из валу".
1095 р.
Після значного руйнування половцями місто Юр'єв (сучасна Біла Церква), знову відбудовується до 1103 р.
Кінець XI — початок XIІ ст.
Відомі київські бояри Чудіни, старший з яких — Чудін Микула — стає посадником у Вишгороді, його брат Туки — воєводою в Ізяслава і Всеволода Ярославичів, а син Чудін Іван бере участь у відомій нараді, скликаній Мономахом у Берестові.
Кінець XI — початок XIІ ст.
Тюркські племена, чорні клобуки розселяються на півдні Давньоруської держави. З часом тут, крім Торчеська і Корсуня, виникають міста Дверен, Боровий, Чурнаєв.
Початок XII ст.
Значне місце в житті Києва посідає боярський рід Ратибора, родоначальник якого у 1079 р. був посадником Всеволода в Тмутаракані (місті, що розташовувалося на Таманському півострові), а потім стає радником Мономаха.
1101 р.
Серед київських володінь літопис називає Ольжичі, Лутаву, Моровійськ, Городець, Саков, Рудичі. Центром задніпровської київської волості стає Саков. У цьому місті, що знаходилося на південь від Києва, Святополк і Мономах у   1101 р. уклали мир з половцями, а в 1142 і 1146 рр. воєвода чи посадник Сакова Лазар Саковський брав активну участь у київських подіях.
1132—1139 рр.
Після смерті Мстислава київський стіл переходить до його брата Ярополка Володимировича.
1139—1146 рр.
Київський стіл переходить до Всеволода.
1142 р.
Туров, основне місто дреговичів, як правило, належав старшому, після Великого Київського, князю. Туров займає Вячеслав.
1142 р. 
Великий князь Всеволод Ольгович, бажаючи домовитися з братами, скликає їх на переговори в Ольжичі, поблизу Києва. Через два роки тут зупиняються Київські князі Ізяслав Мстиславич і В'ячеслав Володимирович, які поспішають на допомогу обложеному Юрієм Довгоруким Чернігову. 
1142 р.
Великий князь Всеволод Ольгович, бажаючи домовитись з братами, скликає їх на переговори в Ольжичі поблизу Києва.
1144 р.
В Ольжичах зупинились Ізяслав Мстиславич і Вячеслав Володимирович, які поспішали на допомогу обложеному Юрієм Довгоруким Чернігову.
Близько 1144 р.
Побудований за Великого князя Київського Всеволода Ольговича Георгієвський (Успенський) собор у Каневі,  добре зберігся до наших днів.
1144—1146 рр.
Боротьба Києва з Галичем для жодної із сторін не стає успішною.
1146 р.
Ізяслав Мстиславич, позбавивши Святослава Всеволодовича м. Володимира, змінює його правління  на "Бужський и Межибожъе и пять городовъ".
1146—1154 рр.
Основною політичною силою стає боярство, воно вирішує питання про Київського князя після смерті Всеволода.
1146—1154 рр.
Князювання Ізяслава характеризується постійними походами і битвами.
1147 р.
Володимир Мономах передає Білгород старшому сину Мстиславу. 
1147 р.
Після смерті Всеволода в Києві проти Ольговичів та їх адміністрації спалахнуло повстання.
1147 р.
Митрополича кафедра лишається вакантною, Ізяслав всупереч всім церковним канонам ставить митрополитом Клима Смолятича.
1148 р.
"Божьский, Межибожие, Котелницю и ина два городы" Ізяслав віддає сину Юрія Довгорукого Ростиславу. Збираючись у похід проти Юрія, Ізяслав наказав Ростиславу йти в Божськ і там постерігти "землі руської".
1149 р.
Місто Канів уперше згадується літописом. Він перетворюється на великий воєнно-феодальний центр і має статус князівського міста.
1149 р.
Юрій Довгорукий віддає м. Білгород (сучасне село Білогородка у Київській області) сину Борису. Втрата Білгорода Київським князем, по суті, означала втрату Києва.
1150 р.
Під владу Андрія переходить Пінськ і Пересопниця.
Середина XII ст.
Під час археологічного вивчення Києва виявлено залишки понад 50 ремісничих майстерень, де виготовлялись керамічні, ювелірні, кістяні, скляні, дерев'яні, металеві та інші вироби, що вказує на розквіт ремесла і торгівлі.
1154 р.
Князь Юрій Довгорукий посилає Ізяславу Давидовичу до Києва грамоту з вимогою звільнити великокнязівський престол. В цьому ж році він втретє оволодіває Києвом.
Друга половина XII ст.
Кордони руської землі відсунулись значно південніше Росі й, очевидно, доходять до  Тясмина.
Друга половина XII ст.
Крім Пороської і Стугнинської, будується Дніпровська оборонна лінія, що мала захищати водний торговельний шлях і південні підступи до Києва. Вона простяглась у межиріччі Росі й Раставиці, а також вздовж лівого берега Стугни і далі на південний захід — Ірпінь і Здвиж.
Друга половина XII ст.
Значний розквіт торгівлі Києва і Середнього Подніпров'я з Регенсбургом, великим ремісничим і торговельним центром Західної Європи, а також пожвавлення зв'язків з нижньодунайськими землями, з Угорщиною і Польщею.
Друга половина XII ст.
На ринкових майданах Києва (літопис називає їх два) — Бабиному торжку на Горі і Торговищі на Подолі, як і раніше, можна було побачити купців із різних земель Русі, а також із Чехії, Німеччини, Скандинавії, Польщі, Угорщини, Візантії та інших країн. Деякі з них проживали в місті постійно, утворюючи своєрідні торговельні колонії.
Друга половина XII ст.
Майстрами м. Городець (сучасне м. Остер Чернігівської області) розписується Юрьєва божниця, церква побудована князем Володимиром Мономахом у 1098 р., фресковий розпис всередині абсиди зберігся до сучасного часу.
Середина XII ст.
Місто Торчеськ стає князівським адміністративним центром Поросся. В ньому сидять ставленики Києва, на яких Великі князі майже повністю перекладають турботу про оборону південноруських кордонів.
1154 р.
Князь Юрій Довгорукий посилає Ізяславу Давидовичу до Києва грамоту з вимогою звільнити Великокнязівський престол. У цьому ж році він втретє оволодіває Києвом.
1157 р. 
Проти Юрія Довгорукого складається коаліція на чолі зі Смоленським князем Ростиславом Мстиславичем, наслідком якої стає загадкова смерть Юрія Довгорукого після банкету у київського боярина Петрила.
Після 1157 р.
Оволодівши київським престолом після смерті Юрія Довгорукого, Ізяслав Давидович  лишає за собою частину Чернігівської землі, чим викликає незадоволення всіх Ольговичів. Найбільш рішучими його супротивниками стають Волинський князь Мстислав Ізяславич і Галицький — Ярослав Осмомисл. Все це, а також невдалі походи на Галич і Туров, коштували князю Ізяславу Давидовичу київського престолу.
Кінець 1158 р.
Після перемоги над Ізяславом Давидовичем під стінами Білгорода у Київ увійшли Мстислав Ізяславич і Ярослав Галицький. На великокнязівський престол вони запрошують Ростислава Смоленського.
60-ті рр. XII ст.
Мрія про оволодіння київським престолом не дає спокою Ольговичам і Ростиславичам, а особливо Андрію Боголюбському, сину Юрія Довгорукого. Зміцнивши свої позиції у Володимиро-Суздальському князівстві, він виношує плани походу на Новгород і Київ. 
1169 р.
Війська союзників Боголюбського взяли Київ.
70-ті рр. XII ст.
Нове загострення міжкнязівських відносин, проходить  під знаком політичного суперництва і боротьби за Київ між Андрієм Боголюбським, Ольговичами й Ростиславичами. Жодна із сторін не здобула вирішальної переваги. Неодноразові спроби Боголюбського посадити в Києві свого ставленика не мали успіху; Гліба Юрійовича у 1171 р. отруїли київські бояри, а його братів Всеволода і Михайла вигнали з Києва Ростиславичі. 
70-ті рр. XII ст.
Зіткнення Ростиславичів і Ольговичів призводить до того, що Київськими князями стають Святослав Всеволодович (1177—1194 рр.) і Рюрик Ростиславич (1180—1202 рр.).
1183—1187 рр.
Походи 1183, 1185 і 1187 рр. завершуються блискучими перемогами руських дружин.  Половців було відкинуто за Сіверський Донець.
1190 р. 
Князь Рюрик побудував церкву Св. Василя у м. Вручий (сучасне місто Овруч Житомирської області).
1194 р.
Після смерті Святослава князь Рюрик запросив до Києва     у співправителі брата Да вида.
1194 р.
В той же час Всеволод Велике Гніздо, який подолав опозицію ростовського боярства і волосних князівств, стає одним з найсильніших і авторитет-ніших князів Русі і впливає  на загальноруські справи. 
Кінець ХІІ ст.
Літопис називає населені пункти: Треполь, Новгород-Святополч, Іван, Чучин, Заруб, Канев на Дніпрі, Корсунь, Торчеськ, Юр'їв на Росі. Систему воєнно-феодальних замків на південно-руському порубіжжі доповнювали могутні земляні вали. 
Кінець ХІІ ст.
Київським ремісникам були відомі технічні й технологічні прийоми обробки заліза, міді, срібла, сплавів. На Русі не було жодного технічного різновиду обробки кольорових і благородних металів, яким би не володіли київські майстри.
XII — початок XIII ст.
Пересопниця, Дорогобуж, Дубровиця, перетворюються на справжні міста.
XII—XIII ст.
Протягом кількох століть Василів був важливим стратегічним пунктом в давньоруській державі і відігравав величезну роль у її економічному та політичному житті. Саме тут проходив торговий шлях з Русі до країн Західної Європи. Укріплене високими земляними валами та ровами, заповненими водами Стугни, місто-фортеця було великою перешкодою для ворогів на підступах до Києва.
1127 р.
У Лаврентіївському літописі описується історичний похід князів через місто Стрежів (сучасне м. Чорнобиль).
XIII ст.
У літописах згадуються шляхи — Грецький, Соляний, Залозний, що з'єднували Русь з багатьма країнами світу. Київські князі виступали ініціаторами великих походів проти половців, щоб захистити торгівельні шляхи, однаково важливі й необхідні як Києву, так і всім давньоруським зем лям.
1202 р. 
Роман Мстиславич з'являється  з військом під стінами свого тестя Рюрика. Об'єднання Волині, Галичини і Київської землі було важливою подією у політичному житті південноруських князівств, але не кінцевою метою широкої програми Романа. Роман пропонує скликати князівський з'їзд для затвердження порядку.
1206—1210 рр.
Після смерті князя Романа до Києва повертається Рюрик Ростиславич. Проти нього виступає Чернігівський князь Всеволод Чермний. Боротьба між ними, яка тривала з перемінним успіхом до 1210 р., завершується перемогою Всеволода. 
1214 р.
Київ знову переходить до рук Ростиславичів. На його столі утвердився Мстислав Романович (1214—1223 рр.), час правління якого збігся з деякою стабілізацією політичного становища не лише Київсь кої землі, а й усієї Південної Русі.
1223 р.
На р. Калка відбулася битва між монголо-татарськими і руськими військами. Незважаючи на те, що Мстиславу Романовичу, Мстиславу Мстиславичу (Удалому), Мстиславу Святославичу (Чернігівському) вдалося привести київські, чернігівські, смоленські, галицькі, волинські і володимиро-суздальські полки — величезне військо проти ворога, битву вони програють. В ній гине і Київський князь Мстислав Романович.
1223—1233 рр.
У перші десятиріччя після невдалої битви в Києві княжить Володимир Рюрикович, фактичним співправителем якого є Данило Галицький. У Київській землі він утримує Пороську волость.
1235 р.
На київському престолі починають правити князі, які не лишили по собі скільки-небудь помітного сліду в історії. Останній з них, Михайло Всеволодович, довідавшись про наближення монголо-татарських полчищ, утік до Угорщини. Києвом заволодів Данило Галицький і посадив там свого боярина, воєводу Дмитра.
1239 р.
Летч був повністю зруйнований монголо-татарами.
1240 р. 
Іскоростень (сучасне м. Коростень в Житомирській області) розгромили монголо-татари.
Перша половина ХІІІ ст.
Давньоруські майстри стають законодавцями мод і виконавцями технічних новинок давньоруського ремесла.