Хронологія розвитку
Волинського князівства

Початок XI ст.
Місто Волинь на Бузі — давній центр Волинської землі сходить з історичної арени, поступаючись містом новому стольному Володимиру, заснованому Київським князем Володимиром Святославичем на р. Лузі майже в центрі Волинської землі, неподалік від Волиня.
1057 р.
Ярослав Мудрий переводить до Смоленська свого сина Ігоря, тому Волинь тривалий час не має князя.
1078 р.
Всеволод Ярославич передає Володимир Ярополку, але, додавши до цього столу ще й Туров, по суті, підкреслює однаковий їх статус підпорядкованості Києву.
90-ті рр. XI ст.
Особливо сильну опозицію Київському князю складають молодші сини Ростислава Володимировича, які за допомогою місцевого боярства розпочинають об'єднання Галицької землі.
XI — початок XIII ст.
Літописи згадують храми і монастирі, споруджені у м. Володимирі — церкву Св. Димитра, монастирі Святогірський,     Св. Михаїла, Св. Апостолів. Володимир — важливий центр православ'я, що за умов польсько-католицького сусідства мало велике значення. 
XII — початок XIII ст.
Поблизу Володимира розміщуються Любомль, Каменець, Червень — давня столиця Забужжя, яку Данило Романович переносить спочатку в  Угровськ (де заснував єпископську кафедру), а потім у Холм.
XII ст.
Князь Мстислав Ізяславич  будує кафедральний собор Успіння Св. Богородиці, який до кінця XVIII ст. лишається головним собором міста Володимира. В ньому й було поховано князя в 1170 р.
XII — початок XIII ст.
Пересопниця (тепер село Рівненського району Рівненської області) і Дорогобуж (тепер село Гощанського району Рівненської області) мають значення удільських князівських столів Волинської землі і являють собою значні центри Погориння, яке до другої половини XII ст. входить до складу Київської землі, а наприкінці XII — початку    XIII ст. — до Волинської.
1156 р.
У результаті посилення луцького престолу і претензій його князів на рівність з Володимирськими на Волині виникає внутрішня міжусобиця.
1171 р.
За згодою з братом Ярославом Володимирське і Луцьке князівства визнаються рівноправними і незалежними одне від одного.
Останні десятиріччя    XII — перші десятиріччя XIII ст.
Місто Белз на р. Солокії, неподалік її впадіння в Західний Буг, служить князівською резиденцією молодших Волинських князів.
Кінець XII — початок XIII ст.
Довкола прикордонної лінії Київської і Волинської землі між Галицькими, Волинськими і Київськими князями часто виникають суперечки.
Середина XII ст.
Луцьк — давній політичний центр слов'янського племінного об'єднання лучан. Із загостренням міжусобної боротьби місто знову стає на чолі значного князівського уділу, набуває значення великого політичного та економічного центру Волині.
Перші десятиріччя XIII ст.
Луцький і Володимирський князівський уділи спочатку відновлюють свою внутрішню політичну єдність, а потім об'єднуються під владою Романа Мстиславича і його найближчих нащадків. Стольним градом Волинського князівства стає Володимир.
1213 р.
Князь Данило Романович відбирає у польського князя Лешка свою "отчину" — "Берестий, и Угровескъ, и Верецинъ, и Столпье, Комовъ и всю Украину", загарбані польськими князями після смерті його батька та наступних міжусобиць.
1223 р.
Князь Данило Романович приймає участь у битві на р. Калка з монгольськими військами.
30-ті рр. XIII ст.
Погориння остаточно відходить до складу Волинської землі.
1227 р.
Князь Данило Романович виганяє князя Ярослава Інгваревича з Друцька і передає місто своєму братові Васильку, а також виділяє йому уділи  Пересопницю, Берестя, Чорторийськ. Натомість князь Ярослав отримує у володіння Перемишль і Межибожжя.
1231 р.
Князь Василько Романович виганяє з Белза князя Олександра Всеволодовича, який вчинив разом з боярами заколот проти Данила Галицького.
1232 р.
Угорський король Андрій прийшов до Володимира. Вражений побаченим, він промовив, що такого міста не зустрічає навіть у німецьких краях. Воєвода Мирослав вчинив мир з королем, віддавши тому міста Белз та Червен.
XIII ст.
У Володимирі розміщувалися торговельні колонії німців, сурожців (генуезькі купці з Сурожу (сучасний Судак)), новгородців і євреїв. Високого розвитку досягають такі галузі ремесла, як зброярське, ювелірне, кам'янообробне, гончарне.
1237 р.
Холм, заснований князем Данилом Романовичем на високій горі між р. Угоркою і невеликим струмком, не тільки почав відігравати роль важливого волинського форпосту в боротьбі з литовцями і ятвягами, але й став стольним градом князівства Данила Романовича.
1230-ті рр.
Князь Данило Романович переводить галицьку єпископію до Холму.
1240 р.
Грудень — хан Батий захоплює й руйнує Колодяжин, Кам'янець, Ізяславль. Взяв “на спис”  (штурмом) Володимир й “вибив його без пощади”. Не зміг захопити добре укріплені Крем'янець, місто Данилів й відійшов від них.
1260 р.
Золотоординський воєвода Бурундай наказує зруйнувати  ряд фортець Галицько-Волинської землі, але Володимир тримається довше, ніж інші міста.