Переяславське
князівство

Переяславське князівство як одна із трьох частин Давньої Руської землі сформувалось ще до поділу її між синами Ярослава Мудрого. На відміну від більшості інших князівств воно в XII — першій половині XIII ст. фактично не мало політичної самостійності і перебувало у повній залежності від Києва. Як правило, у Переяславі сиділи князі, які були першими кандидатами на київській стіл або ж отримували це місто у вигляді компенсації за відмову від претензій на Київ. Тому, в окремі періоди, з волі Великих князів Київських, Переяславські князі змі-нювались частіше, ніж посадники якогось прикордонного містечка.Карта Русі в XI ст.
Залежність Переяславського кня-зівства від Києва обумовлювалась, головним чином, його геогра-фічним становищем. На заході і півночі кордони землі простягались по Дніпру, Корані, Десні, Остру, на північному сході — по верхів'ях Удаю, Сули, Хорола і Псла. Крайній пункт на північному заході — Остерське містеч-  ко — знаходився при впадінні в Десну Остра. На сході Переяславські землі межували зі Степом, де повновладними господарями були кочові народи. Київські князі заселяли і укріплювали південні та східні рубежі Київської і Переяславської земель, у результаті чого виник цілий ряд оборонних рубежів, зокрема Посульський. Від верхів'їв Сули до її гирла відомо 18 давньоруських городищ, розміщених уздовж її правого берега на відстані близько 10 км одне від одного. Вісім з них ототожнюються з містами, які згадуються в літописах та інших писемних джерелах. До них належать: Ромни, Глинськ, Синець, Кснятин, Лубни, Лукомль, Жовнін, Воїнь.Облога Переяслава половцями в 1185 р. після поразки князя Ігоря. Мініатюра з Радзивілівського літопису
Окремі слов'янські поселення знаходились і за Сулою: Переволочна — у гирлі Ворскли, Лтава — на Ворсклі, Хорол — на однойменній річці, Донець — на Сіверському Донці. Вони були засновані вже в XI ст., коли руські дружини досягли значних успіхів у боротьбі з половцями. Слід відзначити, що жодна з давньоруських земель не зазнавала стільки нападів і спустошень, як Переяславська.
Як і на півдні Київської землі, на переяславському степовому порубіжжі осідали тюркомовні племена: торки, берендеї, турпеї. 
До наших днів на Переяславщині збереглися назви, які свідчать про проживання тут чорних клобуків. Це назви сіл Велика і Мала Каратуль (те ж саме, що і каракалпаки — чорні шапки), р. Корань та ін. На Дніпровсьому узбережжі Переяславщини жили турпеї, а в містечках на Трубежі — Бронькняжі і Баручі — тор- ки. Бронькняж знаходився на північно-західній околиці сучасного м. Пристроми Переяслав-Хмельницького району Ки-ївської області, на правому корінному березі Трубежа. Збереглись залишки городища і великого посада. Баруч знаходився на місці сучасної Баришівки Київської області. Залишки городища збереглись і нині.Володимир Мономах та хан Ітларь у Переяславі у 1095 р. Мініатюра з Радзивілівського літопису

Переяслав

Центр князівства — Переяслав (сучасне м. Переяслав-Хмельницький Київської області) — був зручно розміщений неподалік від Дніпра, при впадінні р. Альти в Трубіж. Місто згадується вже на перших сто-рінках літопису. Єпископська брама XI ст. Реконструкція Ю. С. Асєєва. Переяслав
У XII — першій половині   XIII ст. Переяслав перетворився на одне з найбільших південноруських міст, став першокласною фортецею, яка ві-дігравала визначну роль у боротьбі Русі з кочовиками. Крім відносно невеликого, але сильно укріпленого замку, розміщеного на підвищенні між річками Альтою і Трубежом, Переяслав мав величезний посад, обнесений могутньою оборонною сті-ною довжиною близько 3,6 км. Половці, які часто нападали на Переяславську землю, жодного разу не змогли оволодіти її стольним містом.
На схід і південний схід від Переяслава, починаючи від заплави Дніпра, проходили високі земляні вали. Перший — "Великий вал" — перетинав дорогу на сучасну Золотоношу і простягався до сучасного села Строкова, а далі — до р. Супой, другий — "Малий вал" — проходив паралельно першому на відстані близько 10 км і також повертав у напрямку     р. Супой. Воскресенська церква XII ст. Сучасна відбудова. Переяслав
Ці вали згадуються в літописі під 1095 р., коли половецькі хани Ітларь і Китан прибули до Володимира Мономаха просити миру, а також під 1149 р., коли Юрій Довгорукий вирушив на Київ. "И стоя 3 дни у Стрякве, а четвертый день поиде от Стрякве мимо городъ, по зори, исполцився, и ста межи валома".
Переяслав був одним із про-відних церковних центрів Русі, на що вказують не лише літописні повідомлення, але й залишки фундаментів численних культових споруд. 
У перший половині XII ст. юрисдикція переяславської єпископії поширювалась також і на Смоленську землю. Єпископський замок — палац поруч з Михайлівською церковою — свідчить про чималі багатства переяславської єпархії. Археологічні дослідження у поєднанні з літописними даними показують, що Переяслав був великим економічним центром з високорозвинутим ремеслом і торгів-лею.Річка Хорол. Полтавська область
Навколо Переяслава розміщувались князівські феодальні двори, села і замки. Літопис називає серед них князівський красний двір, села Стряків, Кудново, Мажево, Янчино, місто Устя. Останнє знаходилось при впа- дінні Трубежа у Дніпро і займало невелике підвищення на його правому березі. Місто  Устя було дніпровською пристанню Переяслава, а також сторожовою заставою на Зарубському броді через Дніпро.

Хорол

Місто Хорол (сучасне місто і районний центр Полтавської області) одне з найдавніших на Полтавщині. Воно розташоване на правому високому березі   р. Хорол. Назву місто має від однойменної річки Хорол, що в буквальному розумінні означає "швидкий". Петро-Павлівський храм. Хорол, Полтавська областьВ'ізд у місто Хорол
Вперше згадується про Хорол у духовній Володимира Мономаха (1083 р.).
Місто було свідком кривавих сутичок слов'ян з кочовиками 1107, 1111, 1185, 1215 рр. Під час монголо-татарського нашестя Хорол, як і всі поселення Переяславщини, Київщини, було зруйновано. 
Після повалення іга землі Хорольщини 1362 р. потрапили під владу Великого князівства Литовського.