Митрополит всієї Русі
ратенський ігумен Петро

Висвячення на 
митрополита всієї Русі ратенського ігумена Петра 

Митрополит Петро був непересічною особистістю — не тільки церковним діячем, а й освіченим книжником, талановитим письменником та іконописцем. За свідченнями джерел, він походив з Волині — проте у XIV ст. цей термін подеколи виступав як рівнозначний усім галицько-волинським територіям. Тож заслуговує на увагу гіпотеза, що місцем народження майбутнього митрополита був Львів. Ще підлітком Петро пішов до монастиря, а згодом заснував свій власний,  Спаський, монастир на р. Раті. Близько 1283 р. як ратенський ігумен він зустрівся з київським митрополитом Максимом, подарувавши йому написану ним Петровську ікону Богородиці (згодом вона уславилась як чудотворна).
Саккос митрополита Петра. 1322 р.
Після смерті галицького митрополита Нифонта (1305 р.) Юрій Львович обрав Петра кандидатом на спорожнілу кафедру. Але у Константинополі того висвятили на митрополита київського і всієї Русі — на місце померлого митрополита Максима. У Володимирі-на-Клязьмі, куди Петро переїхав близько 1309 р., він не знайшов спільної мови із місцевим князем. Тож Петро проводив багато часу поза межами Володимира, візитуючи руські єпархії. Побував він і в столиці Орди, де хан Узбек видав йому ярлик на підсудність духовних осіб винятково церковному суду. Згодом митрополит оселився у Москві, де князював Іван Калита. Тут стали мешкати й наступники Петра, починаючи з митрополита Феогноста (1328—1353 рр).