Галичина, 1339 р.

Поширення магдебурзького права 
за часів Юрія-Болеслава Тройденовича

Звід магдебурзького права "Саксонське зерцало" (Краків, 1629 р.)Ми дуже мало знаємо про внутрішню політику  Юрія-Болеслава. Одним із її важливих аспектів було сприяння розвитку магде-бурзького права у межах його галицько-волинських володінь. Це унаочнює грамота на спадкове війтівство в Сяноку, видана ним 20 січня 1339 р.  Згідно з документом, війт мав неабиякі джерела прибутків: він діставав у власність ринок, млин, лазні, рибальські угіддя, отримував третину зі стягнутих ним судових штрафів (так званий "третій судовий гріш"). Воднораз у грамоті наголошувалося, що в перспективі сяноцька громада німецького права могла зростати за рахунок новоприбулих "німців, поляків, угорців і русинів". Тож, як бачимо, магдебургія поступово переставала бути ознакою виключно німецьких колоній; за сприяння влади вона дедалі більше тіснила узвичаєні форми міського життя.

Населені пункти, які керувалися нормами магдебурзького права, відрізнялися від решти тогочасних міст самоврядністю, судовим імунітетом, численними пільгами у податковій та торгівельно-ремісничій сферах, котрі суттєво сприяли їхньому економічному розвитку. При цьому Магдебург залишався для них не лише взірцем міського устрою, а й вищою апеляційною інстанцією: сюди зверталися міщани, незадоволені рішеннями місцевих судів, і вироки, що їх виносила магдебурзька лава (так звані ортелі), вважалися остаточними у будь-якій справі; до того ж, тамтешні лавники були загальновизнаними авторитетами у царині тлумачення норм міського права. Втім, з бігом часу та поширенням магдебурзького права його апеляційно-судові інстанції постали також на теренах Пруссії (з 1251 р. — Кульм, з 1466 р. — Торунь) і Польщі (Краків, з 1365 р.).