Галичина, Волинь, 1267
р.

Передача влади Шварну

Войшелк. Зображення на окладі Лаврашівського Євангелія. ПрорисКнязь Шварно Данилович, одружений на сестрі литовського князя Войшелка, був його фактичним співправителем у країні упродовж кількох років. У 1267 р. "Войшелк дал княжение свое зятю своему Шварнови, а сам восхоте прияти мниский (монашеский) чин. Шварно же моляшеться ему, абы еще княжил с ним в Литве, но Войшелк не хотяше". Літопис засвідчив подію надзвичайної ваги: великий князь литовський добровільно, та ще й за власною ініціативою, віддавав престол своєму родичеві, галицькому князю. Перед Шварном відкривалася блискуча можливість створити об'єднану Русько-Литовську державу — більше, ніж за сто років перед опануванням Ольгердом значної частини Південної Русі, але з тією істотною різницею, що княжила б у ній не литовська, а давньоруська династія.

Однак якщо навіть у Шварна й існували такі далекоглядні задуми, вони були зруйновані його старшим братом Левом. Ображений тим, що Войшелк передав княжіння у Литві не йому, а його молодшому братові, Лев підступно убив литовського князя, котрий на той час вже прийняв схиму. Після цього довір'я поміж верхівкою Литви та Галицько-Волинської Русі було назавжди втрачене. Волинський літопис коротко сповіщає, що "княжащю же по Войшелке Шварнови в Литовьской земли, княжив же лет не много". А великим князем литовським по ньому став Тройден.
Новогрудок, де мешкав Шварно Данилович. Руїни укріплень на   Замковій горі. ХІІІ ст.
Волинський літописець не шкодує для Тройдена негативних епітетів: він і "окаяньный, и безаконьный, прокляты, немилостивый... его же безаконья не могохом писати срама ради".