Сіверщина, Київщина,
1331 р

Князь Федір і Гедимін

Оповідь про князя Федора є поодиноким літописним сюжетом першої половини XIV ст., що стосується Середнього Подніпров'я. Вона вийшла з-під пера новгородського літописця, котрий занотував події, пов'язані з висвяченням новгородського архієпископа Василя митрополитом Феогностом. Ця процедура відбулась у Володимирі-Волинському й супроводжувалася конфліктом зі ставлеником литовського князя Гедиміна (1316—1341 рр.) Арсенієм, який виборював самостійну псковську єпископію. Повертаючись додому повз Чернігів, Василь був несподівано заскочений загоном із п'ятдесяти чоловік на чолі з місцевим баскаком і князем Федором Київським. Останній, очевидно, задовольнився грошовим "откупом", але "от Бога казни не убежал: помроша кони у него". Деякі дослідники вбачають у діях Федора залежність від позиції Гедиміна й, відтак, обстоюють підлеглість Києва Литві вже у першій третині ХIV ст.

Гедимін. Гравюра XVI ст.Такій інтерпретації подій сприяла публікація "Уривків В. Бенешевича з історії руської церкви XIV ст." — коротких нотаток грецькою мовою, які відносять до канцелярії митрополита Феогноста (1328—1353 рр.). В коментарі до публікації згаданий в "Уривках" Федір — "брат Гедиміна" — був ототожнений із князем Федором Київським, відомим за літописною оповіддю 1331 р., що й було розцінене фахівцями літературі як доказ литовської зверхності над Києвом у 30-х рр. ХІV ст. 

Однак, оцінюючи дані "Уривків", потрібно зважити на гіпотетичність кон'єктури "Гедимін", якій, зокрема, суперечить те, що при цьому імені (як і при імені Федора) немає князівського титулу. Та й визнання історичності Гедимінового брата Федора само по собі ще не може бути підставою для його ототожнення з князем Федором Київським, а, отже, і доказом завоювання Гедиміном Києва, на користь якого не свідчить жодне вірогідне джерело. Одначе цей факт не міг би залишитися не поміченим сучасниками: адже, навіть втративши реальне політичне значення, Київ і далі побутував у суспільній свідомості як "головне місто усієї Русі" (1380 р., послання патріарха Нила), "мати и глава всем градовом руским" (1419 р., "Ходіння" до Царгорода диякона Троїце-Сергієвого монастиря Зосими), "глава усіх руських земель" (1427 р., лист великого князя литовського Вітовта), "славный великий град Киев, матерь градовом" (1483 р., Волинський короткий, чи Київський скорочений, літопис), "перший з-поміж усіх інших міст" (бл. 1550 р., Михалон Литвин).