Волинь, Галичина, 1258
- 1260 рр.

Походи Бурундея 
на Волинь та Галичину

На зміну Куремсі татарські правителі прислали до Галицько-Волинського князівства старого й досвідченого полководця Бурундая з величезним військом. Щоб приспати пильність Данила і Василька, Бурундай запросив їх як своїх союзників ("мирників") взяти участь у поході на Литву. Василько був змушений піти з ним, бо непокора означала б оголошення війни.

Продемонструвавши силу свого війська у Литві, Бурундай зажадав від Данила й Василька знищити укріплення їхніх міст і фортець: "Якщо ви мої мирники, розкидайте городи свої всі".

З сердечною мукою Василькові люди розібрали фортифікації Луцька і Кременця, а Данилові — Львова, Стіжка і Данилова, найміцніших фортець князівства. Як свідчить галицький літописець, укріплення Володимира Волинського були настільки великими й могутніми, що не можна було швидко "розметати" їх. Тоді князь Василько наказав запалити міські стіни, що стояли на земляних валах, "і так за ніч усе згоріло".

"Коли прийшли вони (татари) до Холма, місто виявилось зачиненим, і вони, прийшовши, зупинились поодалік від нього. И нічого не змогли вдіяти воїни Бурундая. Адже були в місті бояри і добрі воїни, і місто було озброєно пороками (метальними пристроями) і самострілами", — з гордістю відзначив галицький книжник. Холм був фортецею нового типу, кращою серед збудованих Данилом Романовичем. Він стояв на високому горбі, а тогочасні "пороки" — катапульти і балісти — були неспроможні стріляти круто вгору й допомогти татарам під час штурму Холма. До всього, обложені могли вражати атакуючих із своїх "пороків".

Бурундаїв "погром" завдав страшного і непоправного удару народові Галицько-Волинської Русі. Далі орда рушила на Польщу, яка зазнала страшенних людських втрат і розорення.

Коли орда Бурундая залишила Галичину і Волинь, Данилові довелося починати боротьбу проти татар мало не з самого початку. Князь доживав останні роки, часто хворів, але не схилився перед загарбниками. Скупі звістки руських літописів і західних джерел повідомляють, що він, як і раніше, закликав Угорщину і Польщу вступати до антиординського союзу. На жаль, його заклики успіху не мали.