Закарпаття, 1241 р.

“Песиголовці” 
у Закарпатті

Запобігаючи вторгненню монголо-татар в Карпати та Закарпаття, угорський король Бела ІV вислав на карпатські перевали війська, керовані палатином Діонізієм. Вони повинні були спорудити на гірських переходах оборонні засіки та відкинути ворога з Карпат.Пам'ятник королю Белі IV в Угорщині.

Перед походом на Захід Батий відрядив до угорських правителів посольство з вимогою видати всіх половців (які сховалися в Угорщині) та їхнього хана Котяна. Угорський король відмовився виконати ультиматум та наказав стратити послів. В цей час орда розпочала штурм карпатських перевалів та споруджених там засік. Сили були нерівними, а тому Діонізій 6 березня 1241 р. звернувся до короля по термінову допомогу. Та вже за тиждень монголо-татари розгромили карпатські залоги (палатин Діонізій відступив до лісу) й увійшли в Закарпаття. Настрашене завойовниками місцеве населення полишило поселення й укрилося в гірських масивах (лісах та печерах). Військо Бели ІV, в якому було й чимало українців (русинів), разом із корпусом австрійського короля завдало поразки передовим загонам завойовників і тому попервах недооцінило їх силу. Але коли підійшли основні сили (бл. 100 тис.) орди (австрійці на той час повернулися додому), то війська Угорщини (65000) змушені були зайняти кругову оборону (11 квітня 1241 р.) в таборі  на р. Солоній (коло села Мухи в Потиссі), де врешті-решт і були розгромлені. В подальшому завойовники зайняли Семиграддя й Пешт, а на початку 1242 р. форсували замерзлий Дунай. Захоплені землі зазнали значних руйнувань та втрат населення. Загарбники, яких в Закарпатті називали "песиголовцями", не щадили ні жінок, ні старих, ні дітей.  Гірські села Закарпаття постраждали значно.