Перший міжнародний
повітряний міст між урядом УНР та Західною
Європою

Штабс-ротмістр льотчик Олександр Іванович Єгоров (15 березня 1889, Херсонщина — 1961, Москва) до Києва прибув з фронту для служби під прапорами Української Народної Республіки, невдовзі був призначений командиром її першого бойового авіаційного загону.Штаб-ротмістр Олександр Єгоров, 1917 р. 
Закінчив Херсонське реальне училище (1908) та Єлисаветградське реальне училище (1910). Брав участь у Першій світовій війні в складі 9-го гусарського Київського полку. У 1916 році закінчив винищувальне відділення Севастопольської військової авіаційної школи. Потому служив у 12-му корпусному авіаційному загоні на Південно-Західному фронті. Відзначився як військовий льотчик. 
З 16 грудня 1917 року військовий льотчик 10-го Українського авіаційного загону військ Центральної Ради, з кінця грудня 1917 р. — його командир. Залишався на цій посаді протягом 1918 року, коли загін кілька разів перейменовувався (на 1-й Український армійський, 1-й Запорізький, 2-1 гарматний 8-го Катеринославського корпусу та 46-й) і в листопаді перейшов на бік Директорії. На початку лютого 1918 р. до загону Єгорова поступили 4 бойові машини. Центральна Рада почала контр­наступ. I-ий Український авіаційний загін став авангардом військ. Незабаром сотник О. Єгоров командує I-им Запорозьким авіаційним загоном спочатку в складі армії гетьмана П. Скоропадського, а потім УНР.Літак “Цеппелін-Штаакен” приземлився на аеродромі під Кам’янець-Подільським. У кабіні літака — Олександр Єгоров, вересень 1919 р.
З червня 1919 року виконував обов’язки інспектора авіації Повітряного флоту УНР. 22 липня 1919 року призначений інспектором авіації Повітряного флоту УНР. У листопаді 1919 року він залишився з рештками особового складу української авіації у Кам’янці-Подільському, а коли Дієва армія УНР вирушила у Зимовий похід, з групою добровольців вирушив до Одеси, де від початку 1920 року служив (як помічник командира) у 1-му Галицькому авіаційному загоні РСЧА, який тоді перебував на одеському заводі “Анатра”. 26—27 квітня 1920 року — під час захоплення загону у Козятині зник за загадкових обставин. Про перебіг служби у 1920—1923 роках — відомостей немає. У 1923 році прибув з Москви до Єлисаветграда, де певний час викладав в Українській кавалерійській школі ім. Будьонного. 
Найцікавіше завдання він отримав влітку 1919 р., коли займав посаду інспектора української авіації. УНР на той час не могла здійснювати польоти до Німеччини або Франції, бо не мала великих, багатомоторних літаків. Німеччина, яка за Версальським договором повинна була лишитися своєї бойової авіації, запропонувала Україні формальну передачу літаків. На них будуть нанесені розпізнавальні знаки (тризубці) і надписи українського уряду, самі ж машини занесені до складу I-го Запорозького авіаційного загону УНР. Фак­тично ж літаки залишаться німецькими, на них будуть продовжувати літати німецькі екіпажі. В Кам’янець-Подільський, який на той час став столицею УНР, прибув із Берліна перший літак-гігант, на борту якого були переправлені українські гроші — гривні, які уряд УНР замовив на банкнотній фабриці ще на початку 1919 р. Всього ж в розпорядження українського уряду було передано три літаки “Цеппелін-Штаакен Р XIV і три “Гота V”. Олександр Єгоров і командир німецьких екіпажів капітан Клікерман швидко знайшли спільну мову, розробили постійний маршрут польотів. Вони повинні були стартувати з німецького аеропорту Фридрихстафенам-Бродензее, летіти через Угорщину та частково Румунію та приземлятися в Кам’янець-Подільському. До Німеччини і Австрії перевозили українських послів та членів офіційних делегацій, дипломатичну пошту, пресу, фотоматеріали та інше.
В жовтні 1919 р., коли С. Петлюра та уряд УНР евакуювалися до Польщі, сотник Єгоров з групою пілотів дісталися Одеси, де були прийняті до авіаційного загону Української Галицької армії, яка незабаром перейшла на бік червоних.
В 20-ті роки О. Єгоров викладав у Воєнно-повітряній академії ім. Жуковського, був начальником штабу зразкової ескадри, яка під час парадів у Москві виконувала фігури повітряного пілотажу над Червоною площею. В 1931 р. заарештований за справою “Весна”, через деякий час звільнений без права повертатися до авіації.
“Цеппелін-Штаакени” були справжніми гігантами для того часу. Розмах їх крил дорівнював 42 м, вага — 10 т
Людина, яка понад усе любила небо, літаки, стає одним з засновників Центрального будинку авіації і космонавтики у Москві. Помер Єгоров у 1961 р.