Буковина, 1340 -
1350-і рр

Шипинська земля у середньовічній топоніміці 

Фортеця у Хотині. ХІІІ-XVI ст.У XIV ст. буковинські терени виступають під назвою Шипинської землі, яка отримала назву від поселення Шипинці (нині село Кіцманського району). Автономізація цього регіону відбиває загальну тенденцію до  відособлення окремих земель України за доби татарського панування. На півночі Шипинська земля доходила до Дністра (відрізок нижче Городенки та Хотина), на півдні — до межиріччя річок Серет та Сучави, на сході — до р. Каютин, а на заході сягала польських володінь та річки Колочин (нинішня межа Чернівецької та Івано-Франківської обл.). Таким чином, Шипинська земля була тотожна нинішній Чернівецькій області окрім правобережжя Черемошу та верхів'їв Серето-Сучавського межиріччя. 
Основними містами цієї землі були Цецин (західна околиця сучасних Чернівців), що розташовувався на однойменній горі та був укріплений міцною вежею, Хмелів (у межах нинішнього с. Карапчів Вижницького р-ну) та відома твердиня — Хотин, який у XIV— XV ст. мав кам'яну фортецю та чималий торгово-ремісничий посад. Окрім того, у джерелах згадуються й заселені волості-держави: Цецинська, Хотинська, Хмелівська, а також давні (відомі ще з ХІІІ ст.) села: Собранець (сучасний Шубранець Заставнівського р-ну), Васковці (можливо нинішні Вашківці), Кіцмань, Малий Кучурів, Рашків, Василівка, Гаврилівці, Замостя, Іванківці, Несвоя, Остриця, Санківці, Топорівці, Хлівище, Чорнівка та інші. Загалом протягом  XIV-XV ст. у межах Шипинської землі згадується більше сотні сіл. Ювілейна монета "1000 років Хотину". Реверс

У 1340—1350-х рр. буковинські терени потрапляють під владу Угорщини, володар якої призначає сюди намісником воєводу Драгоша з Марамароша (близько 1352 р.), який активно загосподарює цей