Волинь, 1377 р.

Владислав Опольський у Белзі й доля чудотворної ікони Богородиці

Папа римський Ян-Павло ІІ править месу перед чудотворним образом Богородиці на Ясній  ГоріІз переходом Белза під контроль Владислава Опольського пов'язаний один із найважливіших епізодів у багатовіковій історії чудотворного образа, знаного нині як Ченстоховська Богородиця Одигітрія. Легендарна традиція приписує його створення євангелістові Луці й поєднує його долю з імператрицею Оленою, котра у ІV ст. нібито перенесла цю ікону до Константинополя. Фахівці натомість стверджують, що її було намальовано у Візантії десь у VІ ст.  У ХІІ ст. ікона потрапляє на Русь — і згодом син Данила Галицького Лев перевозить її до м. Белз. 

Запанувавши у Белзькому замку, Владислав Опольський мав змогу переконатись у чудесних властивостях образа. Якось на місто напали татари, і оборонці Белза винесли ікону на міські мури; коли ж раптом у неї вцілила татарська стріла, з образа потекла кров — а  вороже військо накрила імла, яка змусила його відступити. 

За переказами, Владислав Опольський переніс чудотворну ікону до Ченстохова на прохання самої Богородиці, котра явилася до нього уві сні. За іншою версією, князь хотів перевезти святиню до рідного Ополя, але по дорозі, зупинившись у Ченстохові, віз із іконою вже не зміг зрушити з місця, що й було витлумачене як чудесне знамення. Як би там не було, надалі ікона "оселилась" у Ченстохові, де на Ясній Горі постав монастир на її честь.

У подальшій історії ікони було чимало драматичних моментів. Вона є символом християнства у Польщі й об'єктом масового поклоніння; її вшановують як православні, так і католики.