Бій під Гострим
Каменем


Батальна сцена. ХVІ ст.
Стратегічний задум польного гетьмана Станіслава Жулкєвського, призначеного відповідальним за придушення козацького виступу в Україні полягав у використанні незгоди, яка панувала між старовинним козацтвом Григорія Лободи та козаками-неофітами Северина Наливайка. Першими гетьман планував розбити наливайківців. Для цього він здійснив стрімкий марш під Степань, де Наливайко облаштував собі резиденцію. Проте, завчасно повідомлений козацький зверхник зумів відірватися від переслідування і вивести свої загони з Волині на Подніпров'я. 

 Наприкінці весни наливайківці об'єднались із запорожцями Лободи, Шаули та Саська. Коли Жулкєвському вдалося наздогнати супротивника в районі Білої Церкви, козаки відступили табором, оточеним у п'ять рядів возами, маючи з собою більше двох десятків гармат. Тому польний гетьман тривалий час не наважувався на них напасти. Лише поблизу урочища Гострий Камінь каральне військо з усіх боків вдарило по повсталих. Але досягти головного — розірвати вози, які оточували табір, — не змогло. Після жорстокої січі, в якій загинуло чимало вояків як з однієї, так і з другої сторони, повстанцям під покровом ночі вдалося вийти з-під вогню і в районі Трипілля перейти на Лівобережжя.

На початку травня 1596 р. у Варшаві відбувся вальний сейм. Його учасники, стривожені вибухом козацької сваволі в Україні та Півдні Білорусі, ухвалили жорсткі постанови проти "козаків і свавільних людей". Їх було класифіковано як "зрадників" і "ворогів вітчизни", накладено на них баніцію (поставлено поза законом), а польному гетьману доручено винищити бунтівників.Згідно сеймової постанови у козацтва було відібрано також Трахтемирів і Бориспіль, особисте майно повсталих підлягало конфіскації. Слідом за цією постановою 4 і 14 травня король видає привілеї шляхті на спадкове володіння конфіскованого у Григорія Лободи, Матвія Шаули, Саська Федоровича та інших керівників повсталих "лежачого і рухомого" майна.Польний гетьман коронний Станіслав Жулкєвський

Козацький табір на р. СолониціСолоницька кампанія

Рятуючись від переслідувань коронних військ гетьмана Станіслава Жулкєвського повсталі козаки форсували Дніпро, і заклали табір в урочищі Солониця, поблизу річки Сула. Гетьманом об'єднаних сил козаки обрали досвідченого Григорія Лободу. Військовий досвід Лободи дозволив грамотно розташувати і надійно укріпити табір.Проте після того, як у розпорядження Жулкєвського з Києва було вислано облогові гармати, шансів на успішне завершення кампанії практично не існувало. За таких умов, Лобода спробував домовитися з Жулкєвським і в такий спосіб уникнути численних людських жертв. Але польське командування висувало відверто нереальні вимоги: видати Наливайка, усіх селян-втікачів, які були серед козаків та повернути захоплені гармати і корогви. Запідозреного у зрадницьких намірах Лободу козаки стратили, а на його місце обрали Криштофа Кремпського. А 5 червня розпочався безперервний обстріл табору важкими гарматами. Понесені від обстрілу численні людські жертви та майже повна відсутність води за неймовірної спеки, що встановилася на початку літа, змусили керівництво повсталих до прийняття ультимативних вимог Жулкєвського. Незважаючи на раніше дану обіцянку випустити обеззброєних повстанців на волю, шляхта і коронні жовніри вчинили в Солоницькому таборі немилосердну різню. "І так немилосердно сікли, що на милю або й далі труп на трупі лежав…". З понад десяти тисяч повсталих  у степ вдалося вирватися не більше півтори тисячі. Згодом Пантелеймон Куліш зауважить, що саме на Солониці "народилися оті страхітливі рицарі Хмельницького". Й дійсно, уперше так щедро пролита супротивником козацька кров волала про помсту, започатковуючи тим самим століття кривавих ексцесів поміж поляками та українцями